На початок

 

Відбулися Шості читання пам’яті професора Віталія Стріхи

 

8 лютого цього року виповнилося 10 років відтоді, як передчасно пішов з життя визначний український учений-фізик і педагог, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України, засновник і перший президент АН вищої школи України Віталій Іларіонович Стріха (1931-1999).

Те, що наукова спільнота України пам’ятає В.І.Стріху, підтвердила нещодавно промовиста обставина: його роботу "Випрямляючі властивості контакту метал-напівпровідник", вперше надруковану у «Віснику КДУ ім.Т.Шевченка» за 1967 рік, вміщено в спецвипуску «Українського фізичного журналу», виданому до 90-річчя НАН, серед 35 найвидатніших праць українських фізиків за всі роки (разом зі статтями Л.Ландау, Л.Шубнікова, М.Боголюбова, С.Пекаря, К.Толпига, В.Лашкарьова, Н.Моргуліса та інших класиків вітчизняної науки).

Академія наук вищої школи України провела 7 лютого в приміщенні Національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова традиційні Шості щорічні Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи.  В них взяли участь провідні учені Академії, що представляють головні університетські центри держави. На відкритті читань були присутні міністр освіти і науки України професор І.О.Вакарчук та ректор Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова В.П.Андрущенко, який поділився з присутніми спогадами про роботу під керівництвом В.І.Стріхи наприкінці 1980-х.

Учень В.І.Стріхи, професор В.В.Ільченко зробив розгорнуту доповідь «Віталій Стріха: штрихи до портрету вченого і людини», щедро ілюстровану архівними фотографіями. У ній він розповів про наукове становлення В.І.Стріхи, його внесок в українську й світову науку, пов’язаний з роботами 1950-70-х років, які дозволили створити новий клас НВЧ приладів на основі контакту метал-напівпровідник, про його пізнішу піонерську роль в започаткуванні в Україні робіт з біосенсорики. Водночас з доповіді постав не лише портрет ученого-громадянина, який у 1992 році створив і очолив авторитетну громадську організацію науковців – АН вищої школи України, але й живої людини – завзятого рибалки й мандрівника, уважного й інтелігентного адміністратора, людини, відкритої для всього нового й цікавого.

Патріарх вітчизняної ботаніки, академік НАН і АН ВШ України, відомий громадський діяч К.М.Ситник, виступив з емоційною доповіддю «Проблеми організації і фінансування науки: роздуми, пропозиції, прогнози». В ній пролунала низка радикальних (на визначення самого доповідача) пропозицій: щодо входження галузевих державних академій до складу НАН як її відділень, щодо необхідності активізації роботи громадських академій і насамперед АН ВШ України, які можуть і повинні активніше опонувати окремим хибним крокам державних структур, щодо створення всеукраїнської ради директорів науково-дослідних інститутів (аналогічна рада ректорів є, а от ради директорів – досі немає).

Відомий філолог, завідувач кафедри перекладознавства ЛНУ ім.І.Франка академік АН ВШ України Р.П.Зорівчак зробила доповідь на тему «Юрій Володимирович Шевельов – дослідник наукової спадщини Олександра Опанасовича Потебні: соціолінгвістичний і перекладознавчий аспекти». У ній було проведено цікаву паралель між двома великими харків’янами, - нащадком давнього козацького роду, автором учення про народ і мову О.Потебнею, і сином царського генерала й етнічного німця Ю.Шевельовим, для якого українство було свідомим вибором. Саме Ю.Шевельову, на думку Р.Зорівчак, належить спостереження: погляди О.Потебні (дарма що всі наукові праці вченого, з волі обставин, написано російською) на українське питання становили послідовну й глибоку систему.

Так само львів’янин, фізик, академік АН ВШ України Р.О.Влох зупинився у своїй доповіді на питанні рейтингу українських фахових журналів з природничих і технічних наук. Було проведено аналіз 604 журналів і збірників, включених до списків ВАК, на підставі відповідності низці критеріїв (наявність встановленого імпакт-фактора, включення до баз даних ISI та SCOPUS, наявність англомовних резюме та веб-сторінки, тобто всього, що робить журнал набутком не лише вітчизняної, але й світової наукової спільноти). Результати виявилися невтішні – лише приблизно 6% часописів названої групи відповідають переліченим вище критеріям. Решту – читають переважно їхні автори… І водночас, досвід окремих часописів (зокрема – «Journal of Physical Optics», редактором якого є сам доповідач) засвідчує: за бажання і в Україні можна створити «з нуля» науковий журнал, який знатимуть у світі.

Академік АН ВШ України, заступник міністра освіти і науки України М.В.Стріха виголосив доповідь: «Повнотекстовий доступ до провідних світових наукових видань в Україні: перші результати». За ініціативи міністерства та за фінансової підтримки 15 ВНЗ було здійснено унікальний проект з тестового підключення (від вересня 2008 до січня 2009 року) ВНЗ та наукових установ до світових електронних ресурсів та баз даних, зокрема

n  Springer/Zentralblat Math (повна колекція 1760 журналів за 1997-2008 роки)

n  - Blackwell Publishing / Wiley (1260 журналів за 1997-2008 роки)

n  - Cambridge University Press (колекція журналів STM + HSS за 2008)

n  - Royal Society of Chemistry (колекція журналів за 2000-2008 роки)

n  - Nature Publishing Group (8 журналів за 2008 рік)

n  - Science (журнал Science за 1998-2008 роки)

  У тестуванні взяли участь 56 ВНЗ та НДІ у 10 містах України, що є членами мережі «УРАН», 21 установа долучилася до проекту за власним бажанням та була включена в заявки на придбання ліцензій на 2009 рік разом з абонентами мережі. Проведене тестове підключення показало високий рівень зацікавленості українських вчених у продовженні передплати доступу до повнотекстових версій наукових журналів (21 заявка на підключення до сервісу з числа ВНЗ та НДІ, що не є користувачами мережі УРАН, експоненціальне зростання завантажених статей протягом періоду тестування тощо); та відносно низьку собівартість статей у передплачених ресурсах: 3,2-90 грн. (за цінами вересня 2008 року) за статтю станом на листопад 2008 року – порівняно з вартістю пересічно в 150 грн. при прямому завантаженні такої статті з інтернету.

Академік АН ВШ України А.С.Філіпенко зробив доповідь на тему: «Методологічні виклики в економічній науці в контексті світової економічної кризи». На думку відомого економіста-міжнародника, традиційна індустріальна модель вичерпала себе. Не випадково жертвами кризи стали найрозвиненіші країни: у 2009 році прогнозують спад в економіках США (-0,7%) та Євросоюзу (-0,5%). Водночас країни «третього світу» продемонструють поточного року зростання у приблизно 5,1%. Відтак існує об’єктивна потреба реструктуризації всієї світової економіки.

Причин того, що криза так боляче зачепила Україну, декілька. Це – значна інтегрованість України в загальносвітові процеси (а відтак – залежність від стану світових ринків), застаріла структура національної економіки, і, нарешті, її «перегрів», який виявився в безпрецедентному зростанні рівня споживання, заробітної платні й споживчого імпорту упродовж передкризового року.

Академік А.С.Філіпенко визнав: криза несе великі виклики сучасній економічній науці. На думку ученого, вдалі рецепти можна запропонувати лишень на основі розуміння глобальної ситуації. А цього якраз економістам і бракує.  І водночас учений висловив певний оптимізм щодо того, що криза може все ж таки розвиватися далі не за найтяжчим, катастрофічним для України сценарієм.

Академік АН ВШ України, відомий учений-ботанік В.І.Чопик зупинився на концепції біоцентризму у контексті глобалізації. На його думку, екосистема планети не зможе витримати загальносвітового рівня виробництва й споживання на рівні сьогоднішніх провідних держав світу. А відтак на зміну панівній на сьогодні концепції антропоцентризму («все задля людини») з неминучістю прийде концепція біоцентризму («все живе має право на збереження»). Учений переконаний: визначальним чинником подолання екологічної кризи має стати не політика, а освіта.

Відомий мовознавець, академік АН ВШ України О.І.Чередниченко зробив доповідь на тему «Національна ідентичність у глобальному світі». Відомо, що глобалізація розмиває ідентичність скрізь. Проблемою Німеччини вже зробився “Denglish”, а Франції “Franglais” – своєрідні німецько-англійський і франко-англійський суржики. А в російській гомілетиці останніх років дедалі частіше використовується поняття «православный народ» - на окреслення начебто споконвіку єдиних росіян, українців і білорусів. Водночас глобалізація не виключає й певних механізмів підтримання ідентичності – на рівні продуманої державної політики щодо мови і культури.  Але для цього потрібна єдність регіональних еліт і політичних цілей суспільства – чого сьогоднішній Україні якраз і бракує.

Ректор Житомирського держуніверситету ім.І.Франка, академік АН ВШ України Ю.П.Саух. виголосив доповідь «Постнекласична наука і сучасне світорозуміння». Учений-філософ наголосив: людство існує в умовах дедалі більшого прискорення. А відтак сучасна наука, щоб відповідати вимогам часу, має відійти від лінійності й стати холістичною, здатною пізнавати світ як цілісність.

Засновник відомої школи харківських геологів академік АН ВШ України П.В. Заріцький розповів про те, що в нашій державі відкрито величезні родовища бішофіту (магнієвої солі). Вони - надійна база для організації власного виробництва оксиду магнію, магнієвих продуктів та низки мікроелементів в Україні. Лишень українська металургія споживає в рік до 800 тисяч тон магнію для футеровки печей. І весь цей обсяг купується сьогодні за кордоном – бо до організації власного видобутку, попри наявність апробованих технологій, руки в держави так і не дійшли…

Відомі математики академік АН ВШ України С.Д.Івасишен та професор І.М.Черевко представили доповідь на тему «Математичні дослідження в Чернівецькому університеті та ефективне співробітництво університетського й академічного підрозділів». Щодо історії математичних досліджень у Чернівцях, то вони мають давню і яскраву історію. Ще 1876 року славетний Леопольд Гегенбауер (математики й фізики досі широко послуговуються поліномами його імені) заснував у нововідкритому Чернівецькому університеті семінар з математики і математичної фізики. А у 1940-41 роках кафедру математичного аналізу тут очолював 31-річний тоді Микола Боголюбов – один з корифеїв теоретичної фізики ХХ століття. Сьогодні ж у Чернівцях упродовж понад 20 років успішно діє заснований доповідачами спільний підрозділ, що на практиці демонструє переваги інтеграції університетської й академічної науки.

Завідувач кафедри оптики КНУ ім.Т.Шевченка академік Л.В.Поперенко зробив доповідь на тему «Особливості змістовної частини курсу з фізики наноструктур для магістерської програми». Попри вузьку заявлену назву, він зупинився на загальних проблемах розвитку науки про нанооб’єкти, яка сьогодні бурхливо розвивається в усьому світі, обіцяючи революційні вирішення для ком’ютерних технологій, медицини, промисловості.

Академік АН ВШ України, філософ М.М.Роженко розповів про логіку доповняльності Нільса Бора фізики елементарних частинок і полів. Його колега-кібернетик академік АН ВШ України І.В.Бейко виголосив доповідь на тему «Новий імпульс «післядарвінівської» еволюції». На думку вченого, до 1959 року тривала «дарвінівська» еволюція «методом проб і помилок», але створення того року теорії оптимального керівництва відкрила можливість конструювати об’єкти з заздалегідь визначеними характеристиками. Щоправда, в дискусії, яка виникла після доповіді, академік Na mogili StrikhiК.М.Ситник не погодився із застосуванням терміну «дарвінівський» щодо суспільних процесів.

Академік АН ВШ України і член-кореспондент НАНУ Б.Й.Пташник  розповів про життєвий і науковий шлях видатного українського математика Мирона Зарицького (1889 -1961), якого називали «поетом математики». На завершення директор Інституту українознавства МОН, академік АН ВШ України П.П.Кононенко зробив емоційно наснажену доповідь «Степан Бандера: уроки життя», у якій розвінчав стереотипи колоніальної доби щодо таких явищ, як «хмельниччина», «мазепинщина», «петлюрівщина», «бандерівщина», які стали уособленням боротьби українців за своє визволення.

А 8 лютого учасники читань на чолі з президентом АН ВШ України, відомим ученим-геологом М.І.Дробноходом поклали квіти до скромної могили В.І.Стріхи на Байковому кладовищі, де на чорному граніті викарбуваний напис «Учений. Мандрівник. Громадянин. Засновник і перший президент АН вищої школи України». А найкращим пам’ятником професорові Віталію Стрісі лишатимуться його наукові праці, його учні й заснована ним громадська структура, яка, не просячи державної підтримки, упродовж понад 15 років робить багато корисного для розвитку української науки й вищої освіти.

 

На початок