На початок

 

Академія вшанувала пам’ять свого Президента

 

Відбулися вже треті щорічні Академічні читання пам’яті засновника і першого президента АН вищої школи України, визначного вченого-фізика й громадського діяча Віталія Стріхи (1931 – 1999). Виголошені на цих читаннях доповіді охопили практично весь спектр дослідницьких робіт, які ведуться сьогодні в українських університетах. Їхній рівень засвідчив: попри всі труднощі й песимістичні прогнози, наука в українській вищій школі все ще жива.

Святкового настрою учасникам читань додало вшанування ювілярів – академіків АН ВШУ члена Президії Академії Валентина Яблонського (він нещодавно відзначив своє 75-річчя), віце-президента Академії Федора Тишка (йому виповнилося 70 років) та члена Президії Академії Олександра Наконечного (він переступив поріг свого 60-річчя). Від імені присутніх президент АН ВШУ Микола Дробноход побажав ювілярам міцного здоров’я і великих творчих звершень на благо української освіти й науки.

Проте підстав для тривоги вистачає. Як наголосив у своєму вступному слові президент АН ВШУ, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Микола Дробноход, сьогодні понад 60% українських ВНЗ (число яких щороку зростає, переходячи всі розумні межі) взагалі не проводять наукових досліджень. А це фатально позначається й на рівні самої вищої освіти, яка часто перетворюється на профанацію.

Особливо прикра тенденція спостерігається в ряді недержавних ВНЗ. Один із них відкрив уже понад 100 філій по Україні (їхнє число планується довести до понад 300 – чи не по одному на кожен  райцентр!) Вся “освіта” у таких філіях зводиться до того, що “студент” отримує кейс із набором сумнівної якості підручників виготовлення того ж розрекламованого ВНЗ, які мусить самотужки засвоїти. Таку практику “дистанційної освіти” важко назвати інакше, як погано завуальованою купівлею дипломів.

За всім цим, на думку М.Дробнохода – нерозуміння справжнього значення науки й освіти українськими правлячими елітами (як колишніми, так і теперішніми). Адже продумане, системне наукове бачення майбутнього України відсутнє й досі, а слова “збалансований бюджет” звучать значно частіше, аніж “збалансований розвиток”. А тим часом по справжньому збалансований бюджет можливий лише на основі розуміння потреб збалансованого сталого розвитку.

Тривога лунала і з вуст інших доповідачів. Член-кореспондент НАН України, президент Українського фізичного товариства Володимир Литовченко розповів, на які труднощі наражається відродження зруйнованої української мікроелектроніки. Для цього ми ще маємо висококваліфікованих фахівців, які п’ятнадцять років тому працювали на різних “ящиках”. Але необхідно закупити технологічний модуль вартістю близько 100 мільйонів доларів. Звісно, таких коштів у держави немає – й тому українські фірми сплачують щороку 50 мільйонів доларів білорусам за використання їхнього модуля “Інтеграл”. Платимо ми й росіянам (тут мікроелектроніку визнано на державному рівні одним з п’яти стратегічних пріоритетів). Усього ж Україна витрачає щороку за кордоном на технології й наукові розробки близько 500 мільйонів доларів – утричі більше, ніж виділяє на власні наукові дослідження.

Не бракувало й інших прикладів, коли вчені, вже отримавши блискучі результати, впиралися в глуху стіну. Всім причетним до науки відома проблема гелію, - легкого інертного газу, з допомогою якого досягають необхідних у дослідженнях наднизьких температур. На землі гелію обмаль (навіть відкрито його спершу було 1868 року під час дослідження спектру сонця – і лише через понад чверть століття виявлено й на нашій планеті). Тому США вже створюють стратегічні запаси гелію, консервуючи ті свердловини на родовищах вуглеводнів, що містять промисловий відсоток благородного газу.

Україна імпортує весь необхідний гелій з Росії (цим займається одна-єдина комерційна структура, що отримує, за оцінками фахівців, непогані прибутки). У той самий час, як наголосив у доповіді засновник авторитетної наукової школи геологів у Національному Харківському університеті ім. В.Каразіна академік АН ВШУ Петро Зарицький, розвідані запаси гелію на родовищах вуглеводнів Харківської області на 2000 рік складали 580 мільйонів кубометрів. Складали – бо на сьогодні 460 мільйонів з них уже безповоротно випущено в атмосферу разом зі спаленими пропаном і бутаном. Геологи в цьому випадку свою справу зробили – слово було за урядовцями. Але всі звернення до попереднього уряду (попри велику потребу держави в кріогенних рідинах) закінчилися нічим...

Стан з українською мовою глибоко проаналізував у своїй доповіді академік та віце-президент АН ВШУ, директор Інституту українознавства МОН Петро Кононенко. Він наголосив: проблема української мови є сьогодні міжнародною, бо ж українці живуть принаймні в 83 державах світу. Проте статус цієї мови в самій Україні досі загрозливий, бо наша держава – не Франція, де нікому на думку не спаде вимагати запровадження другої державної мови, чи то німецької, чи то арабської. В цьому, на думку П.Кононенка, провина не лише держави, але й української гуманітарної інтелігенції, яка так і не спромоглася виробити цілісної сучасної концепції національної освіти.

Українська університетська наука має визначні здобутки в минулому (про цікавий штрих нагадав у своїй доповіді академік АН ВШУ Павло Каліман:  вважається, що термін “біохімія” було запроваджено 1903 року в Німеччині, на той час коли в працях професора Харківського університету Олександра Данилевського він з’явився майже на двадцять років раніше). Вона й досі продукує праці цілком конкурентного рівня.

Це засвідчили доповіді дійсних членів АН ВШ України біолога Миколи Макарчука (він захопливо розповів про  функції нюхового аналізатора, що відповідає не лише за запахи, але й за вибір статевого партнера); медика Федора Тишка (проаналізовано несподівану, але цілком умотивовану паралель між постатями двох медиків і поетів – перса Абу Алі ібн Сіни й українця Степана Руданського), фізика Максима Стріхи (дано огляд невирішених досі проблем сучасної фізики в контексті Року фізики, який відзначався торік за рішенням ЮНЕСКО), математика Миколи Роженка (обґрунтовано новий підхід до принципів і законів квантової логіки), кібернетика Юрія Бєлова (він говорив про міждисциплінарні проблеми ІІІ тисячоліття й межі людського пізнання), виступи інших відомих українських учених.

Проте, на думку багатьох професорів, університетських наука досі перебуває в дискримінованому стані порівняно з НАН України (становище якої так само далеко не блискуче). Але щодо шляхів дальшого реформування української науки (необхідності цього реформування не заперечував ніхто) голоси розділилися.  Під час обговорення на читаннях мала своїх прибічників концепція радикальної  передачі наукових структур НАНУ університетам. Однак як більш реалістичну було сприйнято іншу пропозицію – інтенсивно формувати при провідних ВНЗ компактні науково-дослідні структури, які комплектувати за рахунок талановитих випускників. Така модель, не руйнуючи вже здобутого, дозволить водночас сформувати таке потрібне науці конкурентне середовище.

Безумовно, розмову на цю тему буде продовжено на щорічній Конференції Академії, яка відбудеться в Києві 8 квітня.

Академія наук вищої школи України, заснована 1992 року з ініціативи професора, доктора фізико-математичних наук, лауреата Державної премії України Віталія Стріхи, є громадською організацією, що об’єднує найвідоміших учених, які працюють в українських університетах. Вона не отримала за всю свою історію жодної копійки бюджетного фінансування.

Треті читання пам’яті першого президента Академії (проведені знов-таки без жодної державної підтримки!)  показали: наукові товариства можуть зробити  чимало корисного для розвитку національної науки. Потрібно лишень, щоб держава навчилася сприймати такі об’єднання науковців не лише як потенційних прохачів коштів, але насамперед як повноправних партнерів в організації наукових досліджень та як кваліфікованих експертів для оцінки різних державних рішень (у всіх важливих царинах – від енергозбереження, біотехнології, охорони здоров’я аж до мовної політики). Бажано – ще на стадії проектів, що дозволить уникнути багатьох болючих помилок. Як воно, власне, робиться у світі, який ми називаємо цивілізованим.

 

Секретаріат АН ВШ України

 

На початок