На початок

 

В Президії Академії

 

Під головуванням президента Академії М.І.Дробнохода відбулося чергове засідання Президії АН ВШ України. На ньому було підведено підсумки ІХ Академічних читань пам’яті В.І.Стріхи, що відбулися в головному корпусі КНУ ім.Т.Г.Шевченка 12 лютого. Було відзначено високий рівень виголошених на читаннях наукових доповідей, належну організаційну підготовленість читань. Водночас прикрим дисонансом прозвучало те, що через недостатню роботу ряду відділень їхні представники фактично проігнорували читання. Так, на читаннях не було жодного представника відділення політології, соціології і права. Академікам-секретарям відповідних відділень вказано на необхідність підвищення рівня організаційної роботи.

Президія розглянула стан сплати членських внесків за 2011 рік. В цілому дисципліна сплати внесків, які сьогодні є єдиним джерелом забезпечення статутної діяльності Академії, завдяки вжитим заходам суттєво зросла. Водночас близько десяти академіків, попри неодноразові письмові звернення до них, систематично не сплачували внесків упродовж останніх років і фактично втратили зв’язок з Академією. За пропозицією наукових відділень за систематичне невиконання статутних вимог вирішено вивести їх зі списків Академії (з можливістю подальшого поновлення за умови відновлення роботи в Академії).

Академія ухвалила звернення до Президента України В.Ф.Януковича. В ньому наголошується: дії нинішнього керівництва Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України призводять до знищення гуманістичного й патріотичного наповнення гуманітарної (передусім – літературної та історичної) освіти.

Так, улітку 2011 р. відбулося блискавичне затвердження нового Держстандарту освіти, підготовленого буквально за якихось кілька місяців (раніше цей процес займав 2-3 роки). Авторитетні фахівці від процесу були усунені. Паралельно (вперше в історії українського шкільництва не послідовно, а саме паралельно!) пройшла миттєва ревізія програм початкової школи.

Тоді ж у 2011 році відбувся ще й «конкурс» підручників для початкової школи. Раніше в практиці освітянської галузі витримувався незмінний принцип: один рік = один клас, тобто проходив відкритий конкурс кожного підручника для кожного з класів. За такої схеми цей конкурс мав би відбуватися таким чином: 1-й клас – 2011 рік, 2-й клас – 2012 рік, 3-й клас – 2013 рік і, нарешті, 4-й клас – 2014 рік. Однак зараз керівництво МОНМС пішло шляхом імітації конкурсу - якогось змагання таємничих «концепцій підручників», яких ніхто ніде не бачив.

Підсумок цієї відверто корупційної схеми зафіксовано Наказом МОНмолодьспорт № 118 від 07.02.2012 року «Про надання грифа навчальній літературі» (http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/27400 ).

Водночас Наказом МОНМС №58 від 26.01.2011 затверджено Концепцію літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі.  За висновками авторитетних фахівців, окремі положення Концепції суперечать Конституції України, не відповідають світовим стандартам, мають русифікаторський, неоколоніальний та провокаційний характер, є дискримінуючими стосовно української мови і літератури.

У процесі підготовки цього документа було допущено грубі правопорушення (проект  не узгоджений з усіма Інститутами післядипломної педагогічної освіти, а також іншими провідними педагогічними установами України; не підтримується переважною більшістю науковців;  відбувалася неодноразова підміна тексту, фальсифікація підписів авторів тощо).

Згадана Концепція містить неприпустиме ані з наукового, ані з етичного погляду протиставлення української («низької», етнографічної) – і російської («високої», такої, що претендує на «особливу роль» як «художньо-словесне надбання») літератур. Спосіб представлення української літератури повертає до життя старі концепції «літератури для хатнього вжитку»: вона – «доносить до читача інформацію про своєрідність українських традицій та культури», себто – виконує суто етнографічну функцію. Російській же літературі відведено, по суті, роль єдиного мистецького чинника  духовно-інтелектуального становлення громадян України (роль сумнопам’ятного «старшого брата»).

До того ж у Концепції постійно йдеться про «тріаду»: українська, російська та світова літератури, що суперечить об’єктивному науковому розумінню предмета. Адже російська література, таким чином, виокремлюється як самостійний предмет у дихотомії «національне – інтернаціональне». Академія вважає неприйнятним перейменування курсу «Зарубіжна література» на «Cвітова література». Адже в науці про літературу вживання цих термінів зумовлене «точкою спостереження». Так, своїми кращими надбаннями українська література безумовно входить до складу «світової». Натомість до «зарубіжної» належать усі твори, які не належать до українського письменства.

Велике збурення громадськості викликало й заплановане зникнення шкільного курсу «Історії України» й запровадження натомість якогось невідомого «інтегрованого курсу історії», який даватиме змогу взагалі відсунути національну історію (яка є основою патріотичного виховання для кожного народу на задвірки!) Суперечливі й запізнілі заяви Міністерства не зменшили напруженості, оскільки освітянська спільнота й суспільство в цілому так і не отримали пояснень щодо самої можливості появи перелічених вище документів та процесу їхньої підготовки.

Виходячи з цього, Академія наук вищої школи України закликала Президента дати належну оцінку діям міністра освіти, в результаті яких нищаться провідні наукові школи в українських ВНЗ, середня школа стала жертвою «реформ», які коштуватимуть суспільству й державі мільярдних витрат на підготовку й видання нових підручників за всіма без винятку дисциплінами, а головне – неконкурентоспроможності учнів, які навчатимуться за цими скороспілими, абияк написаними підручниками. Про рівень «довіри» суспільства до Міністерства свідчить той безпрецедентний випадок, коли за рішенням глави Уряду міністр освіти виявився публічно відсторонений (і таке рішення слід лише вітати!) від підготовки остаточної версії основного галузевого закону «Про вищу освіту».

Президія також заявила протест проти цілеспрямованої кампанії цькування й шельмування Національного НДІ українознавства і світової історії (директор – перший віце-президент АН ВШ України П.П.Кононенко), яку розгорнули газета «Освіта України» та інші ЗМІ відповідного спрямування. Ця неправдива, ведена в найгірших традиціях радянських часів кампанія ганьбить лишень її замовників – тих, чиї плани прибрати інститут до рук було зупинено особисто Президентом України.

Президія попередньо розглянула плани підготовки до відзначення 20-річчя від дня створення АН вищої школи України.

 

На початок