На початок

 

 

Українські вчені звертаються до саміту Великої вісімки

 

Провідні українські вчені звернулися до учасників саміту Великої вісімки, що має відбутися в  Японії 7-8 липня 2008 року. В зверненні йдеться: "з почуттям великої стурбованості за майбутнє людства у зв’язку з реальною загрозою катастрофічних наслідків потепління клімату Землі звертаємося до Вас з проханням розглянути альтернативні науково обґрунтовані пропозиції щодо вирішення зазначеної проблеми (пропозиції додаються), розроблені вченими України в рамках діяльності Академії наук вищої школи України. Довготривалі очікування та зволікання у вирішенні проблеми потепління клімату планети вже в найближчі 10 років неминуче призведуть до незворотних руйнівних наслідків у природі і суспільстві".

У висновках українських учених ідеться:

"1. Вирішення нагальної проблеми потепління клімату Землі і її катастрофічних наслідків для всього живого, передусім, для людини, можливо лише через усунення першопричини. Для цього необхідно відновити природний баланс енергопотоків єдиного глобального енергетичного ланцюга обміну між геосферами Землі, які були розірвані внаслідок зростаючого відбору нафти із надр.

2. Незалежно людство має вживати всіх заходів із обмеження викидів парникових газів і зольних утворень в атмосферу, аби ліквідувати будь-які ризики, пов’язані з господарською діяльністю людини у сфері виробництва енергії  із вуглеводнів, що видобуваються  із надр Землі.

3. Подальше забезпечення постійно зростаючих енергетичних потреб людства за рахунок нарощування темпів видобутку вуглеводнів з надр планети є небезпечним.

4. З метою виживання людство змушене замінити нафту альтернативним джерелом енергії,  що не порушує рівноваги в біосфері.

5.  У рамках діяльності Академії наук вищої школи України розроблено науковий проект технічної реалізації способу відновлення і стабілізації природного енергоречовинного обміну між геосферами Землі як основного заходу боротьби із потеплінням клімату, обумовленого антропогенною діяльністю".

Звернення підписали М.І.Дробноход, доктор геолого-мінералогічних наук, професор,   президент Академії наук вищої школи України, В.К.Луцюк, доктор технічних наук, професор, академік Російської академії природничих наук та В.М.Шестопалов, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік-секретар відділення наук про Землю НАН України.

 

 

До учасників саміту Великої вісімки (G8),

                                                             Японія, 7-8 липня 2008 року

 

Шановне панство!

 

З почуттям великої стурбованості за майбутнє людства у зв’язку з реальною загрозою катастрофічних наслідків потепління клімату Землі звертаємося до Вас з проханням розглянути альтернативні науково обґрунтовані пропозиції щодо вирішення зазначеної проблеми (пропозиції додаються), розроблені вченими України в рамках діяльності Академії наук вищої школи України.

Довготривалі очікування та зволікання у вирішенні проблеми потепління клімату планети вже в найближчі 10 років неминуче призведуть до незворотних руйнівних наслідків у природі і суспільстві.

 

 

З повагою                                          

                                                          Дробноход М.І. доктор геоло-

                                                          мінералогічних наук, професор,

                                                           президент Академії наук вищої школи       

                                                           України

                                                          Луцюк В.К.

доктор технічних наук, професор,

академік Російської академії природничих наук

                                                   Шестопалов В.М., доктор геоло- 

                                                          мінералогічних наук, професор,

                                                           академік-секретар відділення наук про             

                                                          Землю Національної академії наук України

 

 


ІННОВАЦІЙНЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЗЕМЛІ ТА АЛЬТЕРНАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ ЯК НАГАЛЬНИХ

ПРОБЛЕМ ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА

 

1. Короткий аналіз ситуації.

Зміна клімату Землі з її катастрофічними наслідками є однією із найгостріших загальнолюдських проблем, яка постала перед людством наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Як свідчить аналіз ситуації, що склалася останнім часом у природі і суспільстві, основні труднощі у вирішенні цієї проблеми пов’язані з нез’ясованістю першопричини цього явища.

Однозначно доведено лише те, що глобальна зміна клімату обумовлена господарською діяльністю людини. При цьому безальтернативно загальноприйнято, що зміна клімату планети – це результат непомірно великих антропогенних викидів так званих парникових газів і зростання їх концентрації в атмосфері, передусім, діоксиду вуглецю (СО2), внаслідок спалювання вуглеводнів (нафти, газу, вугілля) та органічних речовин.

З таким розумінням першопричини зміни клімату Землі сьогодні світова спільнота, із-за стурбованості за своє майбутнє і майбутнє планети, збирається на спеціальні міжнародні саміти, конференції, розробляє заходи боротьби, приймає відповідні міжнародні документи типу Кіотського протоколу, витрачає багатомільярдні кошти на боротьбу з наслідками. Останнім часом боротьба з викидами в атмосферу як першопричиною загрозливого глобального потепління клімату перетворилася в системний, захищений міжнародними угодами, великий бізнес світового масштабу (торгівля квотами на викиди в атмосферу), що створює додаткові перешкоди на шляху до вирішення проблеми.

Що ж стосується реальної оцінки впливу збільшення концентрації парникових газів, зокрема СО2 , в атмосфері, на зміну клімату Землі, то тут можна зауважити наступне:

По-перше, діоксид вуглецю як невід’ємна складова атмосфери бере участь у кругообігу вуглецю в природі, що зумовлює збалансування його концентрації процесами природного саморегулювання через:

       поглинання та засвоєння рослинами в процесі фотосинтезу;

       поглинання і засвоєння планктоном Світового океану;

       розчинення і випадіння в осад у Світовому океані у вигляді солей вугільної кислоти (кальциту, доломіту, магнезиту, арагоніту, соди).

По-друге, встановлене збільшення концентрації діоксиду вуглецю в атмосфері у минулому столітті можна віднести на рахунок порушення процесів його саморегуляції в природі через вирубування за цей період біля 40% лісів.

Ось і виходить, що сьогодні світова спільнота бореться не з першопричиною проблеми, а лише з її наслідками.

 Тим часом негативний вплив зміни клімату Землі (глобальне зростання температури, континентальні температурні аномалії, повені, буревії, смерчі, землетруси, цунамі, тощо) із року в рік все більше зростає, що створює неабияку загрозу існуванню людства як біологічного виду. Тому встановлення першопричини цього явища постає чи найважливішою науковою проблемою, бо лише через з’ясування і усунення першопричини відкриваються перспективи уникнення глобальної катастрофи.

 

2. Інноваційний погляд щодо першопричини глобального потепління.

З урахуванням досягнень сучасної природознавчої науки неупереджений погляд на проблему дає можливість стверджувати, що зміни клімату планети відбуваються через порушення закономірних процесів вічного і неперервного енергоречовинного обміну в космічній системі Земля-Сонце під впливом антропогенної діяльності.

Вважаємо, що основною причиною цих порушень є  непомірно великий відбір нафти з надр Землі у ХХ столітті. Такий висновок стало можливим зробити у зв’язку з науковим доведенням неорганічного походження нафти як рідкого унікального мінералу (патент Російської Федерації №2119445), що утворився в результаті послідовних термодинамічних стадій взаємообумовлених геокосмоплазмохімічних  процесів – основи геологічного розвитку Землі як космічного тіла:

       первинні геокосмоплазмохімічні процеси – синтез нейтронів, дейтерію (нуклонів), атомів гелію (a – часток);

       вторинні геокосмоплазмохімічні процеси – синтез хімічних елементів, утворення мінералів, гірських порід, газових речовин (утворення мантії, літосфери і атмосфери);

       третинні геокосмоплазмохімічні процеси – синтез води, нафти, графіту, канонічних амінокислот (утворення гідросфери і карбосфери Землі). 

Наукова парадигма неорганічного походження нафти дозволяє не лише з’ясувати закономірності її поширення в надрах Землі, але й зрозуміти її роль і місце в енергоречовинному обміні, в космічній системі Земля-Сонце, а, отже, і в процесах катастрофічної зміни клімату Землі.

Нафта (вуглецевмісний рідкий мінерал) як продукт третинних геокосмоплазмохімічних процесів утворює в будові Землі потужну геосферу – карбосферу (carboneum - вуглець) – замикаючу ланку в формуванні єдиного глобального енергетичного ланцюгу обміну енергії між Сонцем і Землею. Завдяки феноменальним фізико-хімічним властивостям вуглецю, 87% якого входить до складу нафти, карбосфера у цьому ланцюгу, з одного боку, завдяки своїй донорно - акцепторній функції дозує  і збалансовує рух електронів з поверхні Землі до її ядра. Це забезпечує неперервність процесів формування протон-електронної плазми – головної умови протікання термоядерного синтезу на поверхні ядра, а, отже, і  геокосмоплазмохімічних процесів утворення нової речовини.

З другого боку, карбосфера є своєрідним екраном, що зумовлює неможливість безперешкодного руху електронів з поверхні планети до протон-ядра, що значно сповільнює швидкість ентропійних процесів (вигорання) ядра Землі. Це обумовлено дуже низькою електропровідностю карбосфери (нафти), яку можна  порівняти з найбільш яскравими представниками діелектриків: слюда, азбест, бурштин.

Природний енергоречовинний обмін між геосферами Землі має місце впродовж всієї геологічної історії. І так буде до повного «вигорання» протон-ядра. Уповільнити чи перервати цей природний енергетичний потік людині не під силу. Але як виявилося, людство без належного розуміння і усвідомлення наслідків своєї діяльності у глобальному вимірі, відбором нафти внесло істотні зміни у територіальний розподіл інтенсивності енергопотоків в системі «поверхня планети – ядро». На ділянках, де вибирається нафта, руйнується усталена природна енергорегулююча ланка, збільшується від’ємний електропотенціал, а отже, зростає електропровідність з іоносферою, що  призводить до збільшення хмарності з усіма випливаючими наслідками щодо формування парникового ефекту, а відтак і до нагрівання атмосфери. Разом з тим, електрони з цієї раніше електрон-провідної зони між літосферою і карбосферою в короткі проміжки часу зміщуються на інші території, в місця з найменшим електричним опором, аби дістатися до поляризованої карбосфери і далі до протон-ядра планети. Такими територіями, перш за все, є акваторії Арктики і Антарктики із-за найменшої товщини літосфери, глибоководні грабени Світового океану, глибинні тектонічні розломи, насичені розчинами мінеральних речовин.

Переміщення в атмосфері і літосфері, концентрація і стікання електронів до ядра Землі через заново сформовані енергоприймальні ланки в геосферах планети також зумовлюють масштабне збільшення швидкості вітру та нагрівання планети. І, як наслідок, відбувається прискорення зміни клімату Землі з деяким вирівнюванням температури континентів, активізацією штормів, тайфунів, смерчів, таненням льодового покриву тощо.

Таким чином, зміна клімату планети на сучасному етапі обумовлена переважно відбором нафти із надр Землі.

 

3. Висновки і пропозиції

3.1. Вирішення нагальної проблеми потепління клімату Землі і її катастрофічних наслідків для всього живого, передусім, для людини, можливо лише через усунення першопричини. Для цього необхідно відновити природний баланс енергопотоків єдиного глобального енергетичного ланцюга обміну між геосферами Землі, які були розірвані внаслідок зростаючого відбору нафти із надр.

3.2. Незалежно людство має вживати всіх заходів із обмеження викидів парникових газів і зольних утворень в атмосферу, аби ліквідувати будь-які ризики, пов’язані з господарською діяльністю людини у сфері виробництва енергії  із вуглеводнів, що видобуваються  із надр Землі.

3.3. Подальше забезпечення постійно зростаючих енергетичних потреб людства за рахунок нарощування темпів видобутку вуглеводнів з надр планети є небезпечним.

3.4. З метою виживання людство змушене замінити нафту альтернативним джерелом енергії,  що не порушує рівноваги в біосфері.

3.5.  У рамках діяльності Академії наук вищої школи України розроблено науковий проект технічної реалізації способу відновлення і стабілізації природного енергоречовинного обміну між геосферами Землі як основного заходу боротьби із потеплінням клімату, обумовленого антропогенною діяльністю.

 


4.  Про використання геліопланетарного генератора як альтернативного надпотужного джерела електричної енергії.

З викладеного вище випливає, що бездумне подальше вичерпування нафти із надр планети для забезпечення енергетичних потреб соціально-економічного розвитку зумовлює катастрофічне прискорення зміни клімату планети, а тому є вкрай небезпечним для життя людства.

У зв’язку з цим проблема пошуку і використання альтернативних джерел енергії стає все більш актуальною і гострою. Традиційно йдеться про атомну енергію, енергію вітру і сонячного тепла, біопаливо, водень тощо. Проте, як засвідчує досвід і результати наукових пошуків, це все джерела енергії з низьким коефіцієнтом корисної дії, часом кількісно обмежені, що зумовлює фактично тупиковий напрям вирішення енергетичної проблеми.

На основі результатів наукового фундаментального дослідження закономірностей еволюції (розвитку) космічної електродинамічної системи Земля-Сонце, про що йшлося вище, з’ясовано механізм постійно діючого в природі геліопланетарного генератора електричної енергії, можливості якого практично безмежні.

В основі роботи цього природного генератора лежить осьове та орбітальне обертання Землі навколо Сонця. Його енергетичні можливості досліджували такі відомі вчені як Н.Тесла, П.Біфельд, Т.Браун.

В Академії наук вищої школи України розроблено науковий проект технічного використання геліопланетарного генератора для отримання необхідної людству кількості електричної енергії.

 

 

Дробноход М.І., доктор геоло-мінералогічних наук, професор, президент Академії наук вищої школи України

 

Луцюк В.К., доктор технічних наук, професор,

академік Російської академії природничих наук

 

Шестопалов В.М., доктор геоло-мінералогічних наук, професор, академік-секретар відділення наук про Землю Національної академії наук України

 

Президія АН ВШ України

 

На початок