На початок

Світова фінансова криза та економічна думка

26 лютого 2009 року відбувся круглий стіл “Світова фінансова криза та економічна думка”. Він був проведений на базі кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка спільно з Академією наук вищої школи України та за сприяння Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація економістів-міжнародників».

В обговоренні брали участь:

- Пахомов Ю.М., академік НАН України, д.е.н., професор, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Голова ради Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація економістів-міжнародників» (доповідь «ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ»);

- Філіпенко А.С., д.е.н., професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Президент Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація економістів-міжнародників» (доповідь «ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЧИННИКИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНА ПАРАДИГМА ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ»);

- Шнирков О.І., д.е.н., професор, завідувач кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин, заступник директора Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (доповідь «КОМУНІТАРНА ПОЛІТИКА ЄС З ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ»);

- Полунєєв Ю.В., к.е.н., народний депутат України, Голова Ради конкурентоспроможності України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація економістів-міжнародників» (доповідь «ПРОГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ: СВІТОВИЙ ДОСВІД»);

- Осіпов Ю.М., д.е.н., професор, директор Центру суспільних наук при Московському державному університеті імені М.В. Ломоносова, заслужений діяч науки РФ (доповідь «МИРОВОЙ КРИЗИС В СВЕТЕ ФИЛОСОФИИ ХОЗЯЙСТВА»);

- Бажал Ю.М., д.е.н., професор, член-кореспондент Академії технологічних наук України, завідувач кафедри економічної теорії Національного університету "Києво-Могилянська академія"(доповідь «НЕОШУМПЕТЕРІАНСЬКА ТЕОРІЯ ТА СВІТОВА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА»);

- Кашицин В.В., професор Морської Державної академії ім. адмірала Ф.Ф. Ушакова м. Новоросійськ, завідувач кафедри економічної теорії і світової економіки, член–кореспондент Російської Академії гуманітарних наук (доповідь «МИРОВОЙ КРИЗИС И МЕТОДОЛОГИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ НАУКИ»);

- Черняк В.К., д.е.н., професор, головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України (доповідь «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА ЯК ПОШТОВХ ДЛЯ РОЗВИТКУ»);

- Сіденко В.Р., д.е.н., член-кореспондент НАН України, головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України (доповідь «МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ»);

- Чужиков В.І., д.е.н., професор кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету, Президент громадської організації «Фундація сприяння європейській інтеграції» (доповідь «РЕГІОНАЛЬНІ НАСЛІДКИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ»).

 

Активними учасниками заходу стали інші представники державних органів влади, наукових установ, вищих навчальних закладів, громадських організацій.

 

Контекст

Розгортання світової фінансової кризи розпочалося з середини 2007 року та особливо помітно проявилася у вересні 2008 із крахом деяких потужних американських, а згодом і європейських фінансових фірм. Про неминучість кризи, послаблення фінансової стабільності провідних американських та європейських інвестиційних банків, страхових компаній та іпотечних установ повідомляли численні наукові та бізнес видання задовго до її початку. Наразі, фахівці визнають трансформацію фінансової кризи у більш широку економічну, що виявляється не лише функціонуванні фінансової та кредитної системи, а й у розвитку дефляції, спаді низки фондових індексів, суттєвому зниженні ринкової вартості цінних паперів та товарів, скороченні світового ВВП та обсягів світової торгівлі. За прогнозами ООН, світове економічне зростання у 2009 році складе 1% (2,5% у 2008 р.), а за даними МВФ – на рівні 0,5%, що є найнижчим показником за останні шістдесят років. За таких умов уряди провідних країн вдаються до розробки антикризових заходів з метою стабілізації національної та міжнародної фінансової та економічної системи. Однак, залишаються відкритими питання, наскільки сучасна економічна наука здатна допомогти урядам протистояти викликам глобальної фінансової кризи, та якими є перспективи подолання наслідків кризи для України.

 

Проблеми, що обговорювалися

Учасники дискусії обговорили питання методологічних викликів в економічній науці в контексті сучасної глобальної фінансової кризи, її політекономічні, мікро- та макроекономічні аспекти, цивілізаційні, геоекономічні та історичні детермінанти.

 

Огляд дискусії             

У ході обговорення учасники круглого столу висловили такі тези:

 

1. В основі сучасної світової фінансової кризи лежить криза загальнолюдських цінностей, втрата довіри, споживчий характер сучасного суспільства, орієнтація економічної науки на суто фінансові та економічні результати без врахування ролі людини окремо та людства у цілому, заради яких власне повинні функціонувати національні та світова економічна системи.

 

2. До чинників глобальної фінансової кризи, окрім краху іпотечного ринку США, варто віднести надмірну складність деяких фінансових інструментів та продуктів. 

По-перше, йдеться про активну секюритизацію, що зводиться до продажу активів банків через перетворення їх на цінні папери, які надалі розміщуються на ринку. Оскільки секюритизація застосовується переважно відносно банківських кредитів, це дозволило  банкам передати кредитні ризики іншим учасникам ринка. Банки вдавалися до ще більших запозичень з метою подальшої секюритизації. Так, наприклад Lehman Brothers купували іпотечні кредити з метою секюритизації і подальшого їх продажу. З часом окремі банки почали купувати ці самі цінні папери на ринку у інших банків. Згодом, через погіршення якості секюритизованих активів, уповільнилось або й зовсім припинилось надходження платежі до інвесторів таких цінних паперів, що підірвало довіру до даного виду фінансових продуктів та призвело зниження їх ринкової вартості і, як наслідок, збитків відповідних інвесторів.   

По-друге, інструменти страхування ризиків. По суті банки, хедж фонди та інші фінансові установи виявилися надмірно упевненими в ефективності наявних механізмів управління ризиками, й у здатності заробляти в таких умовах додаткові прибутки. Частково це є наслідком недосконалості економічних концепцій, хибних статистичних даних, нерозуміння реальних можливостей, та звичайної людської жадоби.

По-третє, пошуки способів управління ризиками призвели до появи нових інструментів, які прискорили розгортання світової фінансової кризи. Такі похідні фінансові інструменти як, опціони, фінансові ф’ючерси, свопи на дефолт по кредитам та багато інших з’явилися після кризи 1970-х років. Із розвитком телекомунікаційних та комп’ютерних технологій на ринку похідних фінансових інструментів суттєво розширилися можливості здійснення ризикових операцій. З допомогою деривативів основні гравці почали ще більше ризикувати з метою збільшення прибутків. Характерною тенденцією стало проникнення бізнесу у сфери, які не обов’язково стосувалися їхньої діяльності. І хоча деривативи самі по собі не спричинили світову фінансову кризу, вони її прискорили. Похідні фінансові інструменти мають всі передумови для подальшого розвитку з огляду на попит на страхування від ризиків.

 

3. Поряд із ініціативами про реформування існуючої міжнародної фінансової системи і фінансових інститутів як Світовий Банк та МВФ, висловлювалися думки, що в період кризи назріває проблема перегляду домінуючої неоліберальної економічної парадигми та економічної науки в цілому.

Так звана гіпотеза «ефективного ринку», суть якої зводиться до того, що вся наявна інформація негайно і у повній мірі відображається на ринковій курсовій вартості цінних паперів, довела свою неадекватність сучасним умовам розвитку світової економіки. Це ж стосується і таргетування інфляції. Надмірна концентрація на проблемах інфляції відвернула увагу від більш фундаментальних питань фінансової стабільності. Так, переконання центральних банків, що контроль інфляції є необхідним і майже достатнім для економічного зростання не підкріплені ґрунтовною економічною теорією.

Оскільки світова фінансова криза охопила майже всі країни світу, вже зараз стає очевидним, що менш розвинуті країни зазнають найбільш руйнівних наслідків. Звідси виникає фундаментальне питання щодо глобалізації, яка мала б допомогти розподілити зазначені ризики.

Так, наразі простежується певне повернення до Кейнсіанської моделі управління економікою, що полягає у керованому урядами управлінні ринками за допомогою різних монетарних та фіскальних інструментів. Однак, головний виклик полягає у тому, щоб нові Кейнсіанські доктрини не спіткала доля неоліберальних у сенсі стимулювання розвитку спекулятивних процесів.

 

4. Для України, яка також переживає фінансову кризу, було запропоновано низку заходів зі стимулювання розвитку економіки.

Стандартні макроекономічні заходи включають:

-          нарощування обсягів кредитування, з особливим акцентом на цільовому кредитуванні. Попри ризикованість таких дій у період спаду економіки, переваги від кредитування будуть відчутні у довгостроковій перспективі;

-          ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг;

-          часткова націоналізація комерційних банків та одночасне посилення державного контролю за їхньою діяльністю;

-          комплексна допомога малому та середньому бізнесу;

-          контроль за цінами на споживчі товари та послуги;

-          збільшення фінансування інфраструктурних проектів.

Разом з тим подолання фінансово-економічної кризи в Україні повинне відбуватися за умов політичної стабілізації та, найголовніше, консолідації українського суспільства.

 

Учасники круглого столу дійшли висновку, що, попри складні наслідки, фінансово-економічна криза може розцінюватися як серйозний поштовх для подальшого розвитку економіки. Результати круглого столу свідчать про неабияку зацікавленість вітчизняних та зарубіжних науковців у вироблені нових підходів та рекомендацій щодо можливих шляхів виходу із сучасної фінансової кризи. Гострота обговорюваних проблем та динамічний характер дискусії дозволили дійти згоди щодо подальшого дискутування проблем реагування економічної думки на сучасні кризові явища у більш широкому форматі за участі провідних європейських науково-дослідних установ з метою оперативного вироблення конкретних інструментів подолання наслідків світової фінансової кризи.

 

На початок