На початок

 

Академія відродилася й очистилася

 

23 квітня в актовій залі Міжрегіональної академії управління персоналом відбулася щорічна Конференція Академії наук вищої школи України - авторитетної громадської організації провідних науковців, які працюють у наших університетах. На неї прибули 103 представники від 17 наукових відділень Академії.

Конференція розпочалася на мажорній ноті. Вперше по трьох роках тяжкої кризи відбулися вибори нових дійсних та почесних членів АН ВШУ. Конференція затвердила повноваження 17 академіків та 6 почесних академіків, обраних науковими відділеннями. Серед них – керівники інститутів, декани факультетів, люди, відомі всій України.

Атмосфера свята відчувалася й тоді, коли Президент Академії Микола Дробноход вручив лауреатам академічні нагороди. Найвищу академічну відзнаку - Нагороду Володимира Великого – присуджено цього року визначному українському фізикові, засновникові й першому президентові АН ВШУ Віталієві Стрісі (посмертно), визначному вченому-медикові, ректорові Вінницького медичного університету, Героєві України Василеві Морозу, та визначному вченому - ботанікові й екологові, академіку НАН України, і водночас – відомому політикові й громадському діячеві, голові підкомітету з питань науки комітету з освіти й науки Верховної Ради України Костянтинові Ситнику.

Виступаючи перед конференцією зі словами вдячності, Костянтин Ситник наголосив: “Академія наук вищої школи України як громадська організація стоїть вище від будь-якого міністра. Але вчені повинні самоорганізовуватися, щоб їхній голос було почуто.

Мене стривожило, коли Президент Віктор Ющенко на нещодавній колегії МОН говорив, що науку в нас чекають тяжкі часи. Я надто добре пам’ятаю неопалювані інститути в середині 1990-х, коли вченим місяцями не видавали зарплатні. Тому давайте спільно домагатися, щоб науку чекали легкі часи.

Обов’язок українського інтелігента, українського професора, українського академіка – не дати Президентові й Прем’єру зробити непродумані кроки в сфері науки й освіти. Навчімо владу прислуховуватися до інтелекту нації!”

Тепло привітавши когорту новообраних дійсних членів АН ВШУ, академік Костянтин Ситник також підкреслив: ті громадські академії, які справді мають значний творчий потенціал, і серед них насамперед Академію наук вищої школи України, слід ввести в законодавче поле держави, і він як народний депутат України сприятиме ухваленню такого закону.

Президент АН ВШУ Микола Дробноход виступив з інформацією про роботу Президії протягом квітня 2004 – квітня 2005 року та про перспективи дальшої організаційної та наукової розбудови АН ВШУ. Він наголосив на здобутках: постійно працювала президія, обрана Загальними зборами 17 квітня 2004 року. У Мінюсті погоджено нову редакцію Статуту, - і це повністю знімає питання про те, хто сьогодні вправі представляти Академію. У легітимного керівництва перебувають усі реєстраційні документи, рахунок, печатка. 

Відновлено роботу більшості наукових і регіональних відділень. Проведено (вперше з 2002 року) легітимні вибори академіків і нагородження відзнаками Володимира Великого і Ярослава Мудрого. На високому рівні проведено Другі щорічні академічні читання пам’яті В.І.Стріхи.

Ці здобутки могли б бути іще вагоміші, якби не розкольницька діяльність групи шахраїв від науки на чолі з колишнім головним ученим секретарем академії Миколою Дубиною, боротьба з шкідливими наслідками якої для академії забирала багато сил і часу.

На думку президента, дальшим пріоритетом Академії повинна стати насамперед участь у визначенні основних напрямків науково-освітньої політики держави та пріоритетів наукових досліджень у вищих навчальних закладах України шляхом тіснішої взаємодії з Міністерством освіти та науки України, комітетом Верховної Ради України з питань освіти та науки.

У своїй доповіді Микола Дробноход також наголосив: провідні учені України, які працюють у вищих навчальних закладах нашої держави, у переважній більшості ясно усвідомлювали необхідність демократичних змін. Тому Академія наук вищої школи України брала активну участь у суспільно-політичних процесах, які відбувалися наприкінці 2004 року. Ще напередодні першого туру президентських виборів Президія АН ВШУ у спеціальній заяві засудила факти тиску на студентів і викладачів ВНЗ з метою змусити їх голосувати за кандидата від тодішньої влади. А після фальсифікації результатів другого туру президентських виборів багато академіків АН ВШ України  взяли безпосередню участь у подіях “помаранчевої революції”.

Вони зробили це, зокрема, й тому, що повірили: освіта і наука стануть безумовними пріоритетами нової демократичної влади, а Україна відтак отримає статус високоінтелектуальної, високотехнологічної держави, спроможної претендувати на місце серед найрозвиненіших країн світу.

На жаль, перші кроки нової влади щодо освіти й науки викликають у нас обґрунтовану тривогу. Не лише серед вищих посадових осіб Секретаріату Президента й Уряду, а й серед їхніх радників знову не виявилося визнаних в Україні й світі вчених. Міністерство освіти й науки України досі не запропонувало громадськості чіткої концепції того, якою ж буде українська освіта майбутнього, на які принципи вона спиратиметься. Підготовка до приєднання України до Болонського процесу відбувається келійно, без залучення широкого професорського загалу, а відтак існує ризик того, що Україна, не отримавши всіх можливих переваг від стандартизації, водночас не зуміє нейтралізувати пов’язаних із цим викликів для сформованої національної системи вищої освіти. Все це призводить до поглиблення кризи української освіти й науки.

У зацікавленій загальній дискусії взяли участь академік НАН України, голова підкомітету з питань науки комітету з освіти й науки ВР України Костянтин Ситник, академіки Анатолій Погрібний, Орест Влох, Іван Хіміч, Анатолій Фурман, Анатолій Бойко, Іван Бейко, Валерій Шахбазов, Петро Кононенко, Валентин Яблонський. Вони торкалися різних аспектів розвитку освіти й науки в Україні, стану й перспектив АН ВШ України. У цих виступах лунали здебільшого тривожні нотки. Адже деградація науки й освіти в державі, відплив кращих наукових кадрів за кордон тривають. Скажімо, з 30 колишніх аспірантів академіка Анатолія Бойка в Україні сьогодні працюють лише четверо... Проте симптоматичною видалася й думка академіка Ореста Влоха – годі патерналістських очікувань манни небесної від держави. АН ВШУ може успішно жити, розвиватися й допомагати розвиткові науки й освіти в Україні саме в своєму теперішньому громадському статусі.

Занепокоєння дальшим станом науки й освіти знайшло відображення і в підсумковій резолюції конференції, що завершується словами: учені сьогодні повинні стати не лише творцями нових знань та ретрансляторами цих знань для нових поколінь. Вони водночас мають стати для нової влади експертами з усіх найзначущіших суспільно-політичних та соціально-економічних питань. АН ВШ України зі свого боку готова до постійного діалогу з владними інституціями в рамках експертних рад, “круглих столів”, науково-методичних комісій  тощо. Водночас ми закликаємо владні інституції широко використати значний інтелектуальний потенціал АН ВШУ. 

Ми переконані: лише в тісному взаємозв’язку нової влади й національної науки можна реалізувати високі програмні цілі Президента України Віктора Ющенка та Уряду, очолюваного Юлією Тимошенко”.

Конференція вирішила низку організаційних питань. Насамперед, на підставі п.4.2 Статуту АН ВШУ, який містить вимогу роботи академіка АН ВШУ в одному з наукових відділень Академії, затверджено список дійсних членів (академіків) АН ВШ України, обраних у 1992-2002 роках та в 2005 році, які беруть участь у роботі наукових відділень Академії і користуються правами академіків АН ВШ України, визначеними п.4.6 Статуту АН ВШ України.  Водночас вирішено, що академіки АН ВШ України, які втратили зв’язок з Академією, не беруть участі в роботі її наукових відділень і не сплачують членських внесків, не користуються правами, визначеними п.4.6 Статуту АН ВШ України. Конференція закликала цих академіків визначитися зі своїм подальшим членством в Академії шляхом поновлення активної роботи в АН ВШ України, або ж виходу з неї в порядку, передбаченому п.4.2. Статуту Академії.

За постійне грубе невиконання норм Статуту АН ВШ України, здійснення вчинків, які завдали Академії значної моральної та матеріальної шкоди, на підставі п.4.7 Статуту Академії Конференція вирішила виключити Дубину М.І. з числа дійсних членів Академії й позбавити його звання академіка.

Перед завершенням конференції академік НАН України Костянтин Ситник запропонував від імені високого наукового загалу попрохати Президента Віктора Ющенка призначити своїм радником з питань функціонування української мови академіка Анатолія Погрібного. На його думку, таке призначення стало б вагомим кроком у справі захисту української мови, чому було присвячено спеціальну резолюцію Конференції.

У прикінцевому слові президента академії Миколи Дробнохода пролунала впевненість: АН ВШ України очистилася й відродилася. Їй до снаги бути вагомим чинником наукового та освітнього процесу в державі. А зворушливою заключною нотою конференції стали теплі привітальні слова  Петра Кононенка на адресу Миколи Дробнохода, який днями відзначив своє 65-річчя.

 

Прес-служба АН ВШ України

 

На початок