Зимомря Микола Іванович

Зимомря Микола Іванович

Відомий вчений у галузі теорії літератури та перекладознавства. Доктор філологічних  наук, професор. Академік АН ВШ України з 2008 р.

 

Народився 30.Х1.1946 в с. Голятин, Міжгірського р-ну Закарпатської обл. Після закінчення в 1967 р. ф-ту іноземних мов Ужгородського державного у-ту працює на посаді вчителя німецької мови Ужгородської СШ № 5 (1966-1967), на ф-ті романо-германської філології Ужгородського державного у-ту викладача, доцента, професора, завідувача кафедри німецької філології, кафедри іноземних мов (1967 – 1993), професора  Педагогічної академії в Слупську (Польща;1993-1995), професора Закарпатського інституту післядипломної освіти (1995 – 1997), професора Балтійської вищої гуманістичної школи в Кошаліні (Польща, 1997 – 2000), завідувача кафедри теорії та практики перекладу, кафедри германських мов і перекладознавства Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка (2000 – 2015), працюючи  водночас професором Полонійної академії в Ченстохові (Польща) . В 1972 р. захистив після завершення навчання в аспірантурі Берлінського університету ім. Гумбольдта (1969-1972) кандидатську дисертацію »Сприйняття української літератури в німецькомовному світі від першовитоків до 1917 року. До історії українсько-російсько-німецьких літературних зв’язків» (керівник – проф. Ебергард Райснер), а в 1984 р. – після докторантури в Інституті світової літератури ім. Максима Горького (1980-1982) – докторську дисертацію «Сутність міжлітературних взаємодій та роль перекладу в художньому процесі» (спеціальність – «теорія літератури»).

Основні напрямки наукових досліджень пов’язані із теорією літератури, порівняльним літературознавством, перекладознавством. Автор понад 800 наукових праць, серед них 48 монографій та 12 навчальних посібників, а також 6 збірок художньо-документальних нарисів, новел та оповідань («Джерела вічної краси» (1996),»Долі в людях» (2006), «Час і життя» (2012), «Дзвін для ангелів» (2014), «Промінці студеного сонця» (2015», «Образки Срібної землі» (2016); 3 німецькомовних  збірок перекладних творів Дмитра Павличка (Київ у травні» (2001), «Княгиня Європи» (2010), Анатолія Мойсієнка («Поезії» (2013) .

В галузі «теорії літератури» створив власну наукову школу, підготував 12 кандидатів наук.

Член редколегій наукових журналів «Карпатський край», «Освіта Закарпаття», «Літопис Бойківщини», «Наукових записок Тернопільського національного університету ім. Володимира Гнатюка», «Актуальні питання гуманітарних наук Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка») та ін.

Лауреат Міжнародних  літературних премій ім. Івана Кошелівця (2001), ім. Богдана Лепкого (2005), ім. Семена Гулака-Артемовського (2011), Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава (2016); нагороджений знаками »Відмінник освіти України» (1996), «Петро Могила» (2006), Ярослава Мудрого АН ВШ України (2011), «Ушинський К.Д.» (2011; 2016); Почесний доктор Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка (1999), Почесний професор Балтійської вищої гуманістичної школи в Кошаліні (Польща), Ужгородського національного університету (2009).

 Член Національної спілки журналістів України (1980).

 Член Національної спілки письменників України (2008).