2001 моё фотоCоболєв Валерій Вікторович

Відомий учений у галузі гірничої інженерії. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.

Народився 10.01.1947 р. в м. Кам’янка-Бузька Львівської обл. Трудову діяльність почав у 1965 р. в м.Димитров Донецької обл., має підземний стаж роботи. Служив в армії. У 1974 р. закінчив Дніпропетровський гірничий ін-т (зараз – Національний гірничий ун-т). Доктор технічних наук (1990). З 1993 р. – професор кафедри будівельних геотехнологій і геомеханіки. Читає курси лекцій з фізики гірських порід, техніки безпеки при виконанні вибухових робіт, моделювання геомеханічних процесів.

Фахівець у галузі фізики ударних хвиль і динамічної обробки матеріалів, фізико-хімічного синтезу надтвердих матеріалів. Автор ряду нових фундаментальних результатів у галузі теоретичної та експериментальної мінералогії, хімічної фізики і фізики твердого тіла. Нові методи синтезу алмазу, отримання металевих і композиційних матеріалів з новим комплексом фізико-хімічних властивостей, вибухових речовин і засобів вибуху не мають аналогів у світовій практиці. Деякі з цих розробок упроваджені на підприємствах України і Росії.

Вперше у світовій практиці були одержані монокристали синтетичних алмазів, які за своїми фізико-хімічними властивостями не відрізняються від природних. На основі алмазів розроблені нові інструменти й композиційні матеріали, що були використані у виробництві. Відкритий новий клас первинних ініціюючих вибухових речовин з рекордно низькою енергією запалювання і чутливістю. Створена нова система лазерного підривання зарядів вибухових речовин.

Автор 480 наукових праць, зокрема 85 винаходів (авторських свідоцтв СРСР, патентів України і Німеччини), 13 монографій, підручників і навчальних посібників.

Член двох спеціалізованих вчених рад.

Член Міжнародної асоціації матеріалознавців (ASMI), Європейської спілки фахівців з динамічної обробки матеріалів (DUMAT), Українського мінералогічного товариства.

Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1998) за наукове відкриття «Явище твердофазної автоепітаксії алмазу». Нагороджений знаком «Шахтарська слава» III і ІІ ступеня, відзнакою МОН України «За наукові досягнення» (2007).