Масенко Лариса Терентіївна

Відома учений-мовознавець. Доктор філологічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2010 р.

Народилася 14.11.1942 р. у с. Безіменне Саратовської обл. У 1964 р. закінчила Київський університет ім. Т. Шевченка. Працювала в Інституті мовознавства АН УРСР з 1964 р. до 1991 р. на посадах лаборанта, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника. Закінчила аспірантуру при Інституті мовознавства АН УРСР (1966–1969 рр.). З 1991 р. до 1996 р. працювала в Інституті української мови НАН України на посаді старшого наукового співробітника. У 1996 р. перейшла на викладацьку роботу до Київського національного університету ім. Т. Шевченка, де працювала на посаді доцента до серпня 2001 р. З серпня 2001 р. до цього часу завідує кафедрою української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія». Доктор філологічних наук (2006), професор (2007).

Коло наукових інтересів: ономастика, історія української літературної мови, стилістика, соціолінгвістика. Особливо активно, починаючи з 1991 р., опрацьовує соціолінгвістичну тематику. Вивчає мовну ситуацію України, досліджує питання функціонування і стану сучасної української мови в умовах масового українсько-російського білінгвізму, побутування мішаних форм мовлення, а також специфіку радянської мовної політики в Україні та її наслідки. Нині є провідним українським ученим у цій галузі.

Автор понад 200 публікацій у галузі ономастики, історії української літературної мови, соціолінгвістики, у тому числі монографій: «Гідронімія Східного Поділля» (1979 р.), «Мова і політика» (перше видання – 1999 р., друге – 2004 р.), «У Вавилонському полоні: теми національної та соціальної неволі у драматургії Лесі Українки» (2002 р.), «Мова і суспільство: Постколоніальний вимір» (2004 р., польський переклад праці вийшов у Ґданському університеті в 2008 р.), «Мовна ситуація Києва» (у співавторстві з Г. Залізняк. – 2001 р.), «(У)мовна «У)країна» (2007 р.); посібника для ВНЗ «Нариси з соціолінгвістики» (2010). Була членом авторського колективу двох словників – «Словника гідронімів України» (1979 р.) , «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» (1985 р.).

Підготувала 4 кандидатів наук. Член ВАК зі спеціальності «10.02.01 – українська мова» (з 2009 р. до цього часу).

Лауреат премії ім. Бориса Грінченка (2005), премії ім. Олекси Гірника (2009), премії ім. Василя Стуса (2010).