Кривченя Данило Юліанович

Відомий учений у галузі дитячої хірургії. Доктор медичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.

Народився 16.03.1938 р. Закінчив з відзнакою Київський медін-т (1960). Лікар-хірург Черкаської обласної туберкульозної лікарні (1960–1963). Аспірант (1963–1966), асистент (1966–1972), доцент (1973–1980), професор (1980) кафедри торако-абдомінальної хірургії Київського медін-ту. Кандидатську дисертацію на тему «Відкрита артеріальна протока, діагностика, гемодинаміка та хірургічне лікування» захистив у 1967 р., докторську – «Хірургічне лікування набутих вад серця у дітей та підлітків» – в 1978 р. Учень академіків М.М. Амосова та О.О. Шалімова. Заснував і очолював кафедру дитячої хірургії в Ін-ті удосконалення лікарів (1980–1992) та клініку складних вад розвитку у дітей в Ін-ті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (з 1980 р.). Завідувач кафедри дитячої хірургії Національного медичного ун-ту ім. О.О.Богомольця (з 1992 р.). Має вищу атестаційну категорію, володіє повним об’ємом хірургічних втручань у торакальній та абдомінальній порожнині.

Створив школу дитячих хірургів. Розробив і удосконалив діагностику та вперше в Україні виконав оригінальні операції при складних вадах розвитку – подвійній дузі аорти, аномальній підключичній артерії, петлі легеневої артерії, транспозиції магістральних судин у новонароджених, а також сегментарну резекцію при вродженій емфіземі легень. Розробив та вперше виконав трахеопластику та аортопексію при трахеомаляції та компресійних стенозах трахеї. Вперше у світовій практиці для зняття респіраторного дистрес-синдрому запропонував та виконав операції транслокації діафрагми при аплазії легені, розкрив анатомо-патофізіологічні особл.ивості перебігу цієї вади та необхідність її хірургічної корекції, котра заперечувалась протягом століть. Розробив алгоритм надання допомоги дітям з синдромом портальної гіпертензії. Розробив методики сегментарних органозберігаючих операції при захворюваннях селезінки, печінки та підшлункової залози.

Автор понад 350 наукових праць. Має 35 авторських свідоцтв та патентів на методи операцій і хірургічні інструменти. Автор 5 монографій та декількох навчальних посібників.

Підготував 4-х докторів та 28 кандидатів наук.

Головний дитячий хірург Міністерства охорони здоров’я України (1989–2004). Президент Всеукраїнської асоціації дитячих хірургів (з 1993 р.). Член ВАК (2000–2006) та РПК за спеціальністю «хірургія».

Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Лауреат міжнародної премії (2006).