Коваль В.В.Коваль Валерій Вікторович

Відомий учений у галузі телекомунікацій. Доктор технічних наук, доцент. Член АН ВШ України з 2008 р.

Народився в 1959 р. на Одещині. В 1976 р. зарахований на ф-т багатоканального електрозв’язку Одеського електротехнічного ін-ту зв’язку (ОЕІЗ) ім. О.С. Попова (денне відділення). В 1981 р. закінчив його з відзнакою, отримавши кваліфікацію інженера багатоканального електрозв’язку. Був направлений в Уфимське конструкторське бюро «Кабель». З 1982 р. по 1991 р. – аспірант (заочне відділення), інженер, старший інженер, старший науковий співробітник, викладач, старший викладач, доцент ОЕІЗ. Досліджував проблеми розробки та оптимізації систем синхронізації цифрових систем передачі інформації. З 1991 по 1994 р. – докторант Московського ін-ту зв’язку, ОЕІЗ. У 1994–1999 рр. – доцент кафедри мережі зв’язку Української державної академії ім. О.С. Попова, м. Одеса. З 1999 р. начальник відділу планування та розвитку мереж Одеської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком», директор по розвитку «Телекомунікаційної компанії «Велтон. Телеком. Одесса», старший науковий співробітник, доцент, професор, завідувач кафедри радіомоніторингу та радіочастотного менеджменту Державного ун-ту інформаційно–комунікаційних технологій Мінтрансзв’язку України, м. Київ. Займався розробкою та впровадженням систем управління, синхронізації цифрових телекомунікаційних мереж та інформаційних інфраструтур. Кандидат технічних наук з 1987 р. Доктор технічних наук з 2007 р.

Автор понад 130 наукових публікацій в міжнародних та вітчизняних наукових журналах, в тому числі 6 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, 4 монографії, навчальний посібник та біля 50 статей у фахових виданнях. Проводить спільні наукові дослідження з науковцями академічних установ та навчальних закладів України, а також з науково-дослідними ін-тами зарубіжжя та України. Підготував 2 кандидатів технічних наук, є науковим керівником аспірантів та магістрантів.

Область наукових інтересів охоплює такі напрями: глобальна інформаційна інфраструктура; телекомунікаційні мережі; радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій. Основні напрямки наукових досліджень – ієрархічні структури; аналітичні методи аналізу процесів управління; синхронізація; багатокритеріальна оптимізація; перетворення еквівалентних структур; підвищення точності, швидкодії та надійності функціо­нування пристроїв синхронізації; завадостійке кодування; оптимізація та створення нових електронних пристроїв.

Окрім наукової та навчальної роботи, бере активну участь у науково-організаційній роботі в межах України, популяризації науки і техніки серед населення, студентської молоді та школярів. З 2007 р. – член спеціалізованої вченої ради Д26.861.01 по захисту докторських дисертацій, член-кореспондент Академії зв’язку України.