Роксолана Зорівчак

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

академік АН ВШ України

 

 

ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЯК СИМВОЛ  УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ  В КАНАДІ

 

Розвідку присвячено історії сприйняття творчості та особистості Тараса  Шевченка в Канаді. Ця історія щільно пов’язана з історією імміграції українців до Канади, що як масове явище була започаткована  понад 120 років тому, 1891 року. Перші перекладачі та популяризатори Шевченкового слова в Канаді  – Ф. Г. Р. Лайвсей, Е. Дж. Гантер, П. Канді – мали певне відношення до українських іммігрантів. Пізніше покоління перекладачів і шевченкознавців    О. Івах,  Джон Вір, М. Скрипник, К. Г. Андрусишин, Я. Розумний, А. Маколкін – українського походження. Виняток серед них становить В. Кіркконел – канадець з шотландськими предками, якому завдячуємо – у співпраці з К. Г. Андрусишиним – переклад майже повного “Кобзаря англійською мовою (1964).  У статті роглянено головні здобутки  канадської критичної шевченкіани та подано історію спорудження пам’ятників Т. Шевченку на канадській землі.

 

На популяризацію творчості Т. Шевченка в Канаді вирішальний, плідний вплив має українська імміграція. Уже у 80-их роках XIX ст. у Канаді з’явилися перші українці, які приїхали туди разом з протестантською сектою менонітів, що масово переселялася з України. Як окреме явище, нашу імміграцію  започатковано 1891 року.  7 вересня того року до Канади прибуло двоє   селян з прикарпатського села Небилів – Василь Єленяк та Іван Пилипівський. Побачивши масиви цілинного чорнозему, вони вирішили залишитися там надовговиявилосяназавжди). Процес імміграції призупинила Перша світова війна. Друга хвиля імміграції почалася наприкінці 20-х років минулого сторіччя і не припинялася аж до вересня 1939 року. За приблизними підрахунками, 237 тис. українських  селян переселилося до Канади, головно з Галичини  – “краю недоборів” [11].

Третя потужна імміграційна хвиля була в 50-их роках, коли до Канади приїхало біля 300 тис. українcьких скитальців т. зв. "переміщених осіб". Хоча серед них було чимало інтелегентів, майже ніхто не знав англійської мови.   Поновлена імміграція з України (т. зв. “четверта хвиля”) триває від 1991 року. Вона – чисельна, але почуттям національного обовязку не відзначається. За переписом населення Канади в 2001 р., там проживає 1 мільйон 700 тис. осіб українського походження  (девята за величиною національна група в Канаді), одначе з них лише 148 тис. визнало українську мову рідною [4].

1914 рік у Канаді проголошено ювілейним Шевченковим роком. Великі урочистості відбулися в Едмонтоні (14 лютого), Ванкувері (18 лютого),  Монреалі (15 березня), Вінніпезі, Елмвуді та інших містах. Відтоді канадська громадськість, головно українського походження, щороку відзначає шевченківські ювілеї. Широкого розмаху набуло відзначення Поетових ювілеїв 1939 року, і, зокрема, 1951 року. Тоді прибула уже нова хвиля значною мірою інтелектуальної імміграції після Другої світової війни та відзначали також 60-річчя української імміграції до Канади. З 1951 р. святкування часто закінчувалося Всекрайовим фестивалем української пісні, музики й танцю. Святково відзначали також шевченкові ювілеї 1961, 1964, 1974, 1989, 1994, 2004, 2011 років. Велика роль у популяризації творчості Т. Шевченка належить пресі, україномовній та англомовній.

Перші канадські перекладачі й дослідники творчості Т. Шевченка в основному або працювали серед українських  іммігрантів (Е. Дж. Гантер, П. Канді), або мали з ними ті чи інші особисті контакти (Ф. Г. Р. Лайвсей). Перекладачі, дослідники й популяризатори Шевченкової спадщини новішої епохи, за винятком В. Кіркконела, в основному – вихідці з української  імміграції (Джон Вір, М. Скрипник, Г. Польова, О. Івах,  К. Г. Андрусишин, Ю. Луцький, А. Маколкіна, Д. Струк, Я. Розумний). 1915 роком датується перша стаття про Т. Шевченка в англомовному науковому “Університетському  журналі”, що виходив в Монреалі.  Її автор – канадський літератор Ф. Л. Тілсон – подає детальну творчу біографію Т. Шевченка, проводить певну паралель із Р. Бернсом. Автор наводить вірш “Минули літа молодії...” у перекладі Е. Л. Войнич. Інші вірші подає у власному перекладі [40]. Я. Б. Рудницький вважав, що певний вплив на Ф. Л. Тілсона мали шевченкознавчі праці першого британського україніста В. Р. Морфілла [22].

Першою канадською перекладачкою творів Т. Шевченка була журналістка Флоренс-Гамільтон-Рендел Лайвсей (3.11.1874, Комптон, пров. Квебек — 28.07.1953, Торонто). Якось (було це на початку 1914 р. у Вінніпезі) пані Флоренс порадили пошукати собі допомогу для господарства та для догляду за дітками – п’ятирічною Дороті (майбутньою видатною канадською поетесою) та дворічною Софі – серед новоприбулих українців – “людей у кожухах”, як їх називали. Незабаром, коли журналістка грала на фортепіано мелодії німецьких народних пісень, няня – більше мовою жестів,  ніж слів – розказала, що в краю, звідкіля вона виїхала (а була ця молода україночка з Калущини, Івано-Франківської області), люди дуже часто співають, бо жити не можуть без пісні. І сама почала співати. Наче зачарована, слухала пані  Флоренс ці пісні і незнайомою мовою… Одразу вирішила, що канадці повинні хоча б частково відчути їхню красу. “Ця подія – напише згодом Луїза Леб,  глибока дослідниця творчого доробку Ф. Лайвсей –– привела до відкриття цілого нового світу: художнього слова, пісень, танців, художніх виробів, одним словом, усього того, інколи невловимого, що творить українську душу, не тільки для пані Лайвсей, а – завдяки їй – для англомовного світу” [13. – C. 175].

Захопившись піснями України, журналістка почала вивчати українську мову та літературу, культуру загалом, щоб перекладати українське художнє слово англійською мовою та популяризувати українську культуру серед канадців. Розшукуючи ноти українських пісень, вона познайомилася з українським літератором, церковним та громадським діячем (спершу соціалістичного, а згодом націоналістичного спрямування), вихідцем із Слобожанщини – Павлом Кратом. Він чимало допоміг їй не тільки в опануванні української мови та обізнанні з культурою України, а й у самому перекладанні (Crath 1950: 3).

1916 р. у перекладі Ф. Лайвсей опубліковано збірку “Пісні України з русинськими віршами”, що вміщала “Думу про Марусю Богуславку”, понад сімдесят народних пісень, зокрема обрядових та історичних, а також поезії І. Котляревського, С. Руданського, Ю. Федьковича, С. Воробкевича і, очевидно, Т. Шевченка: “У неділю не гуляла…”, “Чого ти ходиш на могилу?..”, “Сонце заходить, гори чорніють…”, “Тополя”, “Не для людей, тієї слави”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови…” – уривок), “Навгороді коло броду…”. Ф. Лайвсей переклала гімн “Ще не вмерла Україна” і в книжці подала також ноти до нього із словами в оригіналі (Songs of Ukraina 1916). Передмову до книжки під заголовком “Пісні України написав П. Крат, і це – один з найкращих, найпоетичніших  нарисів про Україну та українську народну творчість для англомовного читача.

Збірка відіграла позитивну роль:  вона хоча б частково показала канадцям надзвичайну скарбівню українського художнього слова. На неї з’явилося дуже багато захоплюючих розлогих рецензій у пресі США, Великобританії і Канади. Cхвально відгукнулися також українські критики Іван Кулик [2] і Г. Майфет [3].

Ф. Лайвсей часто виступала з українознавчими доповідями (“Українська поезія”, 1915; “Український фольклор”, 1917 та ін.) та статтями (“Пісні і танці українців”, 1927). У 1940 р. видано в її перекладі повість Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся“. Передмову до книжки написав Генерал-губернатор Канади лорд Твідсмуір [12]. П. Крат чимало допоміг пані Флоренс – адже етнографічну прозу перекладати надзвичайно важко.

До кінця свого подвижницького життя Ф. Лайвсей  перекладала твори української літератури. Майже тридцять років після її смерті, 1981 р., у Вінніпезі – при активному сприянні Д. Лайвсей – опубліковано книжку перекладів та українознавчих студій Ф. Лайвсей під заголовком “Спів віками” [10]. У ній вміщено чимало перекладів, раніше неопублікованих, зокрема декількох дум (“Втеча трьох братів з города Азова”, “Самійло Кішка”, “Смерть козака-бандуриста” та ін.), історичних пісень, драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”, фантастичного оповідання О. Стороженка “Закоханий чорт”. Найвагоміша з опублікованих у збірці студій – “Весільні обряди і пісні”. Книжку упорядкувала д-р Л. Леб, що є автором вичерпного нарису про Ф. Лайвсей, уміщеного в цьому виданні. Ілюстрації українського художника з Канади Стефана Чернецького мають велике пізнавальне та естетичне значення. Ф. Лайвсей писала і оригінальні твори. В її доробку – збірка віршів “Пастухова торбина “ (Торонто, 1923) та повість “Присмак солі (Лондон – Торонто, 1927).

Книжка місіонера і лікаря  Е. Дж. Гантера "Кобзар України" [32], що включала 23 Шевченкові твори (з них 20 з'явилося англійською  мовою вперше) і життєпис поета, поданий фрагментарно, була тривалий час найповнішою англомовною збіркою творів Т. Шевченка. У книзі  Е. Гантера є окремі цікаві перекладацькі (лексичні, образні) вдалі знахідки, але загалом ідейно-художня вартість перекладів невисока. Елігзандер Джердін Гантер (27.II.1868, м. Лейт, пров. Онтаріо – 25.VIII.1940, м. Тюлон, пров. Манітоба) не був поетом, не мислив образами, не міг повносило передати багатство Шевченкової поезії, звертав мало уваги на відтворення архітектоніки віршів, вилучав українські  реалії, географічні назви. Факсимільне видання цієї книги за ред. Я. Б. Рудницького датується   1961  р. [33].

Інтерпретації О. Іваха, опубліковані 1933 р.  окремою книжкою [45] і 1956 р. в періодиці, та  П. Канді, надруковані в періодиці 1926 ("Заповіт") і 1943 ("Ой три шляхи широкії..."),  також не були в художньому розумінні вищим щаблем англомовної шевченкіани.

Якісно новим  досягненням  є  творчий доробок канадського перекладача-фахівця, журналіста й діяча робітничого  руху Канади – Джона Віра (псевдонім Івана Федоровича Вив'юрського  23.Х.1906, Брод-Веллі,  пров. Манітоба – 23.XI.1983,  Торонто).  Він – автор критико-біографічного нарису про поета англійською мовою "Співець України" [47], багатьох перекладів,  систематично друкованих в англомовній пресі й окремими виданнями [28–31]. Джон Вір переклав 29 віршованих та чотири прозові твори Т. Шевченка (зокрема, повість "Художник"). Вірові переклади відзначаються змістовою точністю, вдалимосновому) відтворенням образної системи оригіналів. Так, могутнім, звеличувальним гімном борцям за волю та, водночас, розвінчувальною, гнівною інвективою проти колонізаторів звучить поема “Кавказ” в інтерпретації Джона Віра, що належить до одного з найвдаліших здобутків англомовної шевченкіани:

Mighty mountains, row on row, blanketed  with cloud,

Planted thick with human woe, laved with human blood.

Chained to a rock, age after age

Prometheus there bears

Eternal punishment – each day

His breast the eagle tears.

It rends the heart but cannot drain

The life-blood from his veins –

Each day the heart revives again

And once again is gay.

Our spirit never can be downed,

Our striving to be free.

The sateless one will never plow

The bottom of the sea

[31. – C. 187]

Одначе з версифікаційного погляду перекладач виявляє тенденцію надмірно ямбізувати поезію Т. Шевченка. Критичні статті Джона Віра (головно популяризаторського характеру) – надто заідеологізовані, позначені комуністичними "шорами на очах".  Цікаве роздвоєння: у перекладах перемагав

Майстер Слова, а над  критичними працями тяжіла (то була трагедія) брехлива ідеологія…

Із середовища української  імміграції вийшла також Марія  Скрипник (11.XII.1915,  Тиммінс,  пров. Онтаріо     27.V.2012,  Торонто) – автор багатьох популярних нарисів про Т. Шевченка англійською  мовою, перекладач поеми "Катерина" [27], заспіву балади "Причинна", вірша "Сон" ("На панщині пшеницю жала"), а також багатьох україномовних  популярних нарисів та художніх творів про Т. Шевченка.

Чимало для популяризації Т. Шевченка зробили Г. Польова, авторка англомовної книжки  про дитинство поета [18] і М. Сейго – режисер і автор сценарію документального фільму про Т. Шевченка, співавтор (разом з Г. Польовою)  англомовної книжки "Весь світ  – моє село" [19]’.

1964 рік ознаменувався появою майже повного англомовного "Кобзаря"  в Торонто.  Переклади  здійснив В. Кіркконел  за допомогою  підрядників  К. Г. Андрусишина та шевченкознавчих консультацій С. Гординського. Вотсон Кіркконел  (16.V.1895, м. Порт-Гоуп, пров. Онтаріо – 26.II.1977, м. Волфвіл, пров. Нова Шотландія) – канадський англомовний письменник, філолог, публіцист, перекладач, шотландець з походження. В. Кіркконел перекладав з угорської, французької, італійської, грецької, ісландської, норвезької, шведської, української, польської, класичних мов. Видав понад 40 книжок поетичних перекладів: “Європейські елегії” (1928, переклади з понад 40 мов), “Угорська муза” (1933), “Золота скарбівня польської лірики” (1936), “Слово о полку Ігоревім” (1947, разом з П. Кратом) [20], поему “Пан Тадеуш” А. Міцкевича (1962) та ін. Вивчав  мови, життя і побут різних етнічних груп Канади, робив щорічні огляди різномовної літератури країни (1938 – 1966, крім англо- і франкомовної) для “Квартальника Торонтського університету”. Опублікував у власному перекладі антологію поезії національних  меншин Канади, де вміщено твори й україномовних авторів (О. Іваха, І. Киріяка та ін.),  під заголовком “Канадські обертони” (1935) [17].

Костянтин Генрі Андрусишин  (19.07.1907, Вінніпег – 13.05.1983, Cаскатун (пров. Саскачеван)) канадський україніст, англомовний перекладач Шевченкових творів, автор популярних статей про нього, укладачспівавторстві з Дж. Креттом) "Українсько-англійського словника" на 95 тис. слів та 35 тис, фразеологічних одиниць (Торонто, 1955;  1957; 1981).

Разом з К. Г. Андрусишиним Кіркконел уклав і переклав антологію “Українські поети 1189 – 1962” (1963), куди ввійшли: “Слово о полку Ігоревім”, думи 16 – 17 століть, твори 102 поетів [39]. 1964 р. у перекладі В. Кіркконела  (разом з К. Г. Андрусишиним) вийшли майже всі українські  поезії Т. Шевченка  – крім віршів “Думка” (Тяжко-важко в світі жити…”),  “Якби то ти, Богдане п’яний…”, “Кума моя і я…” – у  кн. “Поетичні твори Тараса Шевченка. Кобзар” [38]. Переклад здійснено за “Кобзарем” В. Сімовича. На книжку з’явилося чимало позитивних рецензій, з них десять в англомовному світі і одна – в Україні [1].

Тепер група перекладачів у Торонто працює над підготовкою до друку поезії Т. Шевченка в оригіналі та в перекладах англійською і французькою мовами. Книга, що включатиме 50 Шевченкових поезій,  повинна вийти друком до 200-річчя від дня народження Поета.

Шевченкознавство в Канаді – складова канадської україністики, порівняно молодої галузі досліджень. 1943 р. перший факультативний курс української  мови відкрито в Саскачеванському університеті (м. Саскатун). Поступово україністику стали викладати в більшості університетів Канади. При Альбертському університеті (м. Едмонтон) 1976 року організовано Канадський інститут україністики (КІУС), що розгорнув досить широку дослідницьку та видавничу діяльність. КІУС і Торонтський університет видають з 1978 р. двічі на рік “Journal of Ukrainian Studies” (“Журнал україністики”), до №7 включно “Journal of Ukrainian Graduate Studies” (“Журнал студентів україністики”). У першому випуску цього журналу Л. Шнайдер опублікувала досить цікаву статтю про романтизм Т. Шевченка [23]. 1989 р. у цьому журналі опубліковано статтю Я. Розумного  “Повернення символу: Шевченкова Катерина в сучасній українській радянській літературі”, у якій автор стверджує, що в Шевченковій поезії, як і в сучасній українській поезії, це ім’я є певним символом, що може сповнюватися і позитивним і пейоративним змістом [21]. Як повідомила преса, КІУС з 2014 р. випускатиме в світ наукове видання в електронному форматі “Схід-Захід: журнал українознавчих студій”, що виникне в результаті “творчого шлюбу” двох інших наукових видань, які фінансував КІУС – “Схід-Захід “, що його видавав Східний інститут українознавства в Харкові з 1988 р., та “Journal of Ukrainian Studies”.

Чималий внесок в шевченкознавство англомовного світу професора Торонтського університету Ю. Луцького. 1971 р. він опублікував дискусійну  монографію "Між Гоголем і Шевченком. Полюси літературної України, 1798  – 1847" [14]. У ній дослідник чітко обгрунтував самобутнє українство Т. Шевченка у противагу М. Гоголю, що також був сином української  землі, але, на думку автора, інтегрувався деякою мірою в російську культуру. Т. Шевченко, навпаки, став квінтесенцією українства, символом самобутності,  окремішності не лише нашої літератури, а й усього українського народу. Ю. Луцькийангломовний перекладач біографії Т. Шевченка (опубл. 1988), написаної П. Зайцевим у 1938 р. для Шевченкового шістнадцятитомника й опублікованої в оригіналі 1955 року. Англомовний варіант деякою мірою скорочений [48]. 1964 р. Ю. Луцький опублікував цікаву англомовну статтю “Чи є Шевченко символом всезагальної волі?” [15]. 1981 р. Канадський інститут українознавства при Торонтському університеті опублікував за редакцією Ю. Луцького англомовну антологію шевченкознавчої критики (з грунтовною вступною статтею Б. Рубчака), задуману як університетський підручник для студентів [24]. У книзі "Шевченко і критики (1861–1980)" – 27 статей: і давніх дослідників (П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка),  і сучасних (Б. Рубчака, Г. Грабовича та ін.). Із англомовних досліджень, опублікованих в  Україні, доречно згадати збірку статей про Шевченкову творчість та сприйняття її у світі, що її опублікувало товариство "Україна"  1988 р. [25].

Цікаву працю опублікувала 1992 р. торонтська дослідниця (випускниця одеського університету) А. Маколкін "Ім'я, герой, знак. Семіотика націоналізму, подана через героїчну біографію", у якій, застосовуючи семіотичний аналіз, вона стверджує надзвичайну популярність Т. Шевченка дослідженням  текстів його біографій з різним етнокомпонентом [16].

Досить неповно, сказати б, упереджено, подано історію українського шевченкознавства в п'ятитомній англомовній “Енциклопедії України” (публікація Канадського інституту українознавства, НТШ та Канадської фундації українознавчих студій, 1984 – 1993) [ 7 ]. Це відчувається і в оглядовій статті і при подачі більшості персоналій. Автори  тенденційно ігнорують той відрадний факт, що, попри несприятливі умови та нестерпну цензуру, зокрема стосовно шевченкознавства, науковці України та інших колишніх республік Радянського Союзу зробили значний внесок у вивчення життя та творчості Т. Шевченка.

Осмисленню історії рецепції творчості Т. Шевченка канадською літературою сприяють бібліографічні покажчики англомовної україніки, зокрема  М. Тарнавської [41–44]. Корисною для дослідників є укладена А. Григоровичем бібліографія  "Шевченкознавчі праці англійською мовою" 1989 року [26].  Вагома також бібліографія О. П’ясецької  [ 8 ].

Майже всі україномовні поети  Канади  звертаються до образу та творчості Т. Шевченка. Його вшановують також поодинокі англомовні поети Канади. Дж. Воллес присвятив українському поетові вірш "Шана канадця" (1961) [46]. На Міжнародному форумі діячів культури в Києві, присвяченому 150-річчю з дня народження Т. Шевченка (29-30 травня  1964), виступав  канадський поет В. Макдональд,  добре обізнаний з творчістю Т. Шевченка.

1939 року  українська громадськість Канади робила заходи, щоб спорудити пам'ятник Т. Шевченкові у ВінніпезіСейнт-Джонс парку), але  влада не дала дозволу, 1 липня 1951 р. у північному Оуквілі (пров. Онтаріо, між Торонто і Гамилтоном, територія, відома під назвою “Палермо”) установлено пам'ятник Т. Шевченка роботи українських  скульпторів М. Вронського та Б. Олійника як дарунок українського народу українцям Канади. 29 липня 1952 р. відкрито поруч з пам'ятником Музей Т. Г. Шевченка  з великою кількістю експонатів, подарованих  з Державного музею Т. Г. Шевечнка у Києві.

У ніч з 15 на 16 вересня 1988 р. невідомі спалили приміщення музею разом з експонатами. Вдалося врятувати лише посмертну маску поета. Музей досить швидко відновлено завдяки допомозі з України і перенесено до Торонто. Його відкрито 8 вересня 1995 р. [35]. Він функціонує досить активно, випускає інформаційний бюлетень, з 2000 р. має свою веб-сторінку, яка має дотепер 190 тисяч відвідувачів. У ніч на 30 грудня 2006 р. пам’ятник  Т. Шевченкові украли бандити [5;  37].

9 липня 1961 встановлено пам'ятник Т. Шевченка (скульптор А. Дараган) біля будинку Манітобського парламенту в Вінніпезі. Памятник Т. Шевченка з мармуру роботи українського скульптора А. Ігнащенка встановлено  в Тиммінсі (пров. Онтаріо). Фундамент пам’ятника спорудив місцевий мешканець – італієць С. Фурлетті. Пам’ятник відкрито в Кобзаревому парку 25 серпня 1984 р. поруч з місцевим краєзнавчим музеєм історії українських першопоселенців у Канаді. На жаль, доля цього пам’ятника така ж, як і пам’ятника в Палермо:  його зруйновано наприкінці 80-х років минулого сторіччя.  

Імпозантний памятник Т. Шевченка на величному постаменті відкрито в Оттаві 26 червня 2011 р. Це – робота скульптора Л. Молодожанина. Поруч із постаттю молодого Поета – три композиції: “Гайдамаки”, “Катерина з немовлятком”, “Бандурист” [36]. На відкриття пам’ятника з’їхалося дуже багато шанувальників Поета та українства загалом. Відзначали водночас Двадцятиліття Незалежності Української Держави та 120-річчя українських поселень у Канаді. На жаль, Л. Молодожанин не дожив до відкриття пам’ятника. Він відійшов у вічність 2009 р. Памятник подарувала громаді дружина Л. Молодожанина, яка померла наступного дня після відкриття памятника. Памятники Т. Шевченка в Вашингтоні, Оттаві, Буенос-Айресі, Петербурзі, памятник св. Володимирові в Лондоні – це лише маленька частка з того, що створив Л. Молодожанин – волинянин, що з лихої долі став громадянином Канади.  

Справжній процес засвоєння Шевченкової творчості англомовними літературами лише розпочався, його розквіт – попереду. Поезія Шевченка – Поета, що в свідомості українського народу зайняв місце під рушниками на покутті, чільне місце – незаплямованим сонцем піднімається з України на загальнолюдські обрії.

1. Жомнір О. Повний англійський Кобзар // Вітчизна. 1967. № 3. –  С. 166–169.  

2. Кулик І. Ю. [ Рецензія ] // Червоний шлях. – 1924. – №1/2. – С. 247-249. – Рец. на кн.: Songs of Ukraina with Ruthenian poems. Trans. by F. R. Livesay. Preface by P. Crath.London, Paris, Toronto: J. M. Dent & Sons, Ltd.; New York: E. P. Dutton & Co, 1916 – 176 pp.

3. Майфет Г. Шевченко в англійській інтерпретації // Шевченко. Річник перший / Ін-т  Тараса Шевченка. – Харків: ДВУ. – 1928 – С. 233-246. –  Рец. на кн.: Songs of Ukraina with Ruthenian poems. Trans. by F. R. Livesay. Preface by P. Crath.London, Paris, Toronto: J. M. Dent & Sons, Ltd.; New York: E. P. Dutton & Co, 1916 – 176 pp.  

4. Макух А. Українські канадці в переписі населення 2001 р. // Літ. Україна. – 2003. – 21 серп.

5. Михайліва Н. Понівечений Шевченко як ознака розчленованої нації // Основа. – 2007. – Березень-квітень.

6. Шевченко Т. Вибрані поезії = Shevchenko T. Selected poetry / Tr. by John  Weir, I. Zheleznova,  O. Shartse & G. Evans. Kiev: Dnipro publ.,   1989. – 560 pages.   

7. Antokhii M., Struk D. H., ZelskaDarewych. Shevchenko Taras // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto; Buffalo; London, 1993. – Vol. 4

8. Bibliography of Ukrainian literature in English and French: Translations and critical works, 1950–1986 / Compl. by O. Piaseckyj. – Ottawa; London; Paris, Univ of Ottawa Press, 1989 – 386 pages.

9. Crath P. Florence Randal Livesay – interpreter of the Ukrainian soul // Zhinochyi svit = Woman’s world. –1950.   Nov.; – P. 3.

10. Down singing centuries: Folk literature of the Ukraine / Transl. by F. R. Livesay. Compl. and ed. by L. Loeb with the generous assistance of D. Livesay. – Winnipeg, Man: Hyperion press, Ltd, 1981. – 204 pp.

11. Franko I. Die Auswanderung der galizischen Bauer // Arbeiter  Zeitung – 1892 – No 43. Oktob. 21.

12. Kvitka H. Marusia / Transl. by F. R. Livesay. – New York: E. P. Dutton & Co, Inc., 1940. – 220 p.

13. Loeb L. Florence Randal Livesay // Down singing centuries: Folk literature of the Ukraine / Transl. by FHR. Livesay. Compl. and ed. by L. Loeb with the generous assistance of D. Livesay. – Winnipeg, Man: Hyperion press, ltd, 1981. – P. 175

14. Luckyj, George S. N. Between Gogol and Shevchenko: Polarity in Literary Ukraine 1798-1847. Muenchen: Wilhelm Fink Verlag, 1971. 210 p.

15. Luckyi G. S. N. Is Shevchenko a symbol of universal freedom? // Comparative Literature Studies. – 1964. – Vol. 1. – P. 18-24.

16. Makolkin A.  Name, hero, icon. Semiotics of nationalism through heroic biography. Berlin; New York, Walter De Gruyter Inc 1992. 264 p.

17. Morning in his heart. The life and writings of Watson Kirkconnell. Biographical sketch by J. R. C. Perkin. Bibliography by J. B. Snelson.Wolfville,  Nova Scotia, 1986.   372 pages.

18. Polowy H. Little Taras.Toronto: Ukrainian Canadian,  1961. – 111 pages.

19. Polowy H., Sago M. The world is my Village. – Toronto: Published by the authors, 1964. – 197 pages.

20. Prince Ihors raid against the Polovtsi / Transl. by P. C. Crath, versified by W. Kirkconnell. Saskatoon, Sask., 1947. – III, 14 pp.

21. Rozumnyj Ya. The return of a symbol: Shevchenko’s Kateryna in contemporary Soviet Ukrainian literature // In working order: Essays presented to G. S. N. Luckyi. Journal of Ukrainian sStudies. – 1989. – Vol. 14.

22. Rudnyckyi J. B. The first Canadian literary appreciation of Shevchenko // Zhinochyi svit = Womans world. – 1963. – March. – P. 15.

23. Schneider L. E. An examination of Shevchenko’s romanticism // Journal of Ukrainian Graduate Studies. – 1978. Spring. – Vol. 1. No 1.

24. Shevchenko and the critics, 1861 – 1980 /  Ed. by G. S. N. Lukyj. Transl. by D. Ferguson & S. Yurkevich.Toronto: Publ. in association with CIUS by Univ. of Toronto Press,  1980. – XI, 522 pages.

25. Shevchenko and the world.  Compl. by V. Borodin. – Kiev: Ukraina Soc.,  1988.  – 78 pages.

26. Shevchenko books in English, 1911 – 1988. By A. Gregorovich // Forum, 1989. – №  77 / P. 78-82.

27. Shevchenko T. Katerina / Transl. By M. Skrypnyk.Toronto: Ukrainian Canadian, 1960. – 20  pages.

28. Shevchenko T. Selected works / Ed. by John Weir.  Moscow: Progress publ.,  s.  a. – 468 pages.

29. Shevchenko T. Selected works. Poetry and prose / Transl. from the Ukrainian.Moscow: Progress publ., 1979. – 534 pages.

30. Shevchenko T. Selections / Transl. by John Weir. Toronto: Ukrainian Canadian,  1961. – 142 pages.

31. Shevchenko T.  The Caucasus / transl. by J. Weir // Шевченко Т. Вибрані поезії = Shevchenko T. Selected poetry. – К.: Дніпро, 1977. – С. 187–192.

32. Shevchenko T. The Kobzar of Ukraine. Transl. by A. J. Hunter.  Teulon, Man: A. J. Hunter, 1922. – 144 pp.

33. Shevchenko T. The Kobzar of Ukraine. Transl. by A. J. Hunter. 2nd printing. Edited by J. B. Rudnyckyi. New York; Winnipeg: Ukrainian Publishing Co., Howerla, 1961. – 144 pp. 

34. Songs of Ukraina with Ruthenian poems. Trans. by F. R. Livesay. Preface by P. Crath.London, Paris, Toronto: J. M. Dent & Sons, Ltd.; New York: E. P. Dutton & Co, 1916 – 176 pp.

35. Szczesny W. Shevchenko museum update // The Ukrainian Canadian. – 1989. Mar.

36. Taras Shevchenko monument to be unveiled in Ottawa // The Ukrainian weekly. – 2011. – May 29. – P. 26.

37. Taras Shevchenko statue stolen from Ontario park // The Ukrainian Weekly / –2007. – Jan. 7.

38. The poetical works of Taras Shevchenko. The Kobzar / Transl. by C. H. Andrusyshen and W. Kirkconnell. Toronto: University of Toronto press, 1964. – II, 563 pages.

39. The Ukrainian poets, 1189 – 1962.  Sel.  & transl. by C. H. Andrusyshen and W. Kirkconnell. Toronto:  University of Toronto press, 1963. – XXX, 500 pp.

40. Tilson F. L. Taras Shevchenko // University Magazine. – 1915. – February. – No 14. – P. 76-83.

41. Ukrainian literature in English: Articles in journals and collections, 1840-1965: An annotated bibliography / Compl. by M. Tarnawsky. Edmonton: CIUS; Univ. of Alberta, 1992. – XII, 176 pages.

42. Ukrainian literature in English: Books and pamphlets, 1890-1965: An annotated bibliography / Compl. by M. Tarnawsky. – Edmonton, 1988. –128 pages.

43. Ukrainian literature in English: 1966-1979. An annotated bibliography / Compl. by M. Tarnawsky. – Edmonton & Toronto: CIUS Press, 2010. – 528 pages.

44. Ukrainian literature in English: 1980-1989. An annotated bibliography / Compl. by M. Tarnawsky. – Edmonton & Toronto: CIUS; Univ. of Alberta, 1999. – 464 pages.

45. Ukrainian songs and lyrics: a short anthology of Ukrainian poetry / Transl. by H. Ewach. –  Winnipeg:  Ukrainian Publ. Co., 1933. – 77 pages.

46. Wallace J. S. Tribute by a Canadian poet. In: Krawchuk P. Shevchenko in Canada. – Toronto: Ukrainian Canadian, 1961.

47. Weir, John. Bard of Ukraine: an introduction to the life and works of Taras Shevchenko. – Toronto: National Jubilee Committee of United Ukrainian Canadians, 1951. – 64 pages.

 48. Zaitsev P. Taras Shevchenko: a Life. /Ed., abridged and transl. by G. S. N. Luckyi. – Toronto: Published for the Shevchenko Scientific Soc. By Univ. of Toronto press, 1988. – XI, 284 pages.

                                     

Львів, 14 лютого 2014 р.

 

 

Вельмишановний, дорогий Максиме Віталійовичу!

 

Дуже дякую Вам за память про мене, за передані матеріали. Мулько на душі, що не змогла бути присутньою на Академічних читаннях  і на конференції, але дуже радію, що все відбулося як належить. Дуже дякую Вам також за публікацію моїх франкознавчих матеріалів. У VIII томі  рідкісно цікаві матеріали. Про Талєргоф, зокрема, наслухалася чимало в ранньому дитинстві. Була в бібліотеці Дідуся навіть книжка Маковського про цей табір. Рада, що Кочуріана  збагатилася новою публікацією. У Вас особливий талант про дуже складні речі писати дуже доступною мовою.

        Надсилаю на Ваш розгляд матеріали з англомовної Шевченкіани.

                     

                                                                            Із найщирішими вітаннями.

                                                                                       Роксолана Петрівна