Н.Вірченко

/Національний технічний університет України „КПІ”/

 

Дещо про українську математичну термінологію

 

                                                                                     Якщо   хочете   працювати   для

                                                                                      українського  народу,  ставайте

                                                                                            першокласними вченими та пишіть

                                                                                           свої праці українською мовою. Тоді

                                                                                          мимохіть і чужі почнуть вивчати

                                                                                           українську мову, щоб знайомитись

                                                                  з Вашими роботами.

                                                                                                                                  П.Житецький

 

 

            Мова кожного народу – це суто національне явище. Разом з тим збереження мовного та культурного розмаїття є також запорукою духовного багатства світової цивілізації. На сучасному етапі розвитку людства – етапі переходу до інформаційного суспільства – роль мови та мовної комунікації надзвичайно швидко зростає.

 

1.       Українська мова – мова етносу сивих тисячоліть краю Подніпров’я - Подністров’я.

            Так, українська мова – прадавня.

            „Англійська та більшість європейських мов походять від прамови, що нею розмовляли десь п’ять тисяч років тому в Південній Росії. Носії тієї мови – скіфи-сколоти – там, у витоках Трипільської культури краю Подніпров’я”, - писав англійський професор Р.М. Вілсон в „Encyclopedia Britannica” (стаття – English Language) [1].

            Та  у світовій історії мало знайдеться мов, які зазнали такого страшного нищення від сусідів-нападників, як  українська. Вдалося відшукати низку документів, що у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, московітами, більшовиками-комуністами. Згадаємо лише окремі факти з кількох останніх сторіч, які суттєво впливали як на освіту, так і на розвиток науки в різних її галузях в Україні.

            1669 р. – після Люблінської унії – гоніння на українські книги, що надруковані на польській території.

            1709 р. – імператор Петро І (Кривавий) примусив  скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращих науково-просвітницьких особистостей спонукав перебратись з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Дмитро Ростовський (Туптало),Стефан Яв орський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відігравали головну роль у розвитку культури та науки тодішньої Московії.

            „Українці принесли з собою всю свою велику культуру, її вплив одбився у Москві на всьому житті: будівлі, малюванні, одежі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Всяких ремісників доставали з України”, - писав І.Огієнко [2].

            1748 р. – Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлові Милославському запровадити в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України викладання російською мовою, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

            1763 р. – новий імператорський указ – тепер уже Катерини ІІ – про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

            1863 р. – циркулятор міністра внутрішніх справ Російської імперії П.Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої „не было, нет и быть не может”.

            У 1930-1937 рр. ліквідовано усі без винятку українські школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади та факультети, закрито газети та видавництва поза межами української РСР, а саме: на Кубані, в Сибіру, на Далекому Сході та інших землях, заселених переважно українцями.

            1933 р – телеграма Сталіна про припинення українізації і репресії щодо більшості українських письменників. З українського правопису вилучено літеру „Ґ”.

            1933 – 1941 рр. – тотальне знищення та арешт до 80% української інтелігенції радянською окупаційною владою: науковців, інженерів, літераторів, митців, учителів, лікарів тощо.

            1946 р. – Постанова ЦК ВКП(б) про „український буржуазний націоналізм”, внаслідок якої кілька тисяч представників української інтелігенції було заслано до концтаборів.

            1970 р. - Наказ Міністерства СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою і затвердження усіх дисертацій тільки у Москві.

            Зазначимо, що перші бібліотеки з’явилися на Русі в ХІ ст.. Були це збірки грецьких рукописів, а також слов’янські переклади богословської літератури та ін.

            Найбільші книгозбірні мали Києво-Печерський монастир і Софійський собор у Києві, при якому за часів Ярослава Мудрого працювало чимало переписувачів. Мали свої бібліотеки й освічені бояри та удільні князі. Все це багатство знищив комуно-більшовицький режим. Унікальне за своїм цинізмом явище світового масштабу – нищення української мови!

            Тимчасом прогресивний світ зовсім інакше дивиться на це. Так, у Франції за допомогою комп’ютерів встановлено, що українська мова є однією з найстаріших мов і однією з найкращих світових. Мудра Японія, яка після Другої світової війни, будучи переможеною, всі зусилля і фонди надала освіті і за два десятиліття стала однією з найпередовіших держав світу, довідавшись про таку значущість української мови, негайно запровадила в Токійському університеті вивчення української мови.

 

2.                 Після скасування кріпацтва в Росії (1861 р.) розпочався інтенсивний розвиток промисловості, що стимулювало технічну освіту. З середини ХІХ ст.. формується мережа вищих спеціальних закладів відповідного профілю.

Велику роль для поширення освіти  і вищої освіти, зокрема, відіграло створене поза межами Російської імперії – у Львові – Товариство ім.. Т.Шевченка і в 1892 р. перетворене на Наукове Товариство ім.. Т.Шевченка (НТШ). Воно фактично протягом довгих років існувало як прообраз майбутньої Всеукраїнської Академії Наук. У НТШ було створено три секції:  математико-природописно-лікарська, історико-філософська, філологічна. Перша секція постала за ухвалою загальних зборів НТШ 11 травня 1893 р., її головою тоді обрали природознавця Івана Верхратського. До  первісного складу секції входило і троє математиків: Петро Огоновський, Володимир Левицький, Клим Глібовський. Від 1897 р. почав видаватись „Збірник математично-природописно-лікарської секції”. За період до 1939 р. членами секції були, окрім вищезгаданих трьох, такі відомі математики: М.Чайковський, В. Стасюк, Н. Садовський, Д. Ґраве, М. Петрович, М. Кравчук, М.Зарицький, М. Крилов, М. Куренський, С. Банах, Д. Ґільберт, А. Айнштайн та ін. 

27 листопада 1918 р. гетьманський уряд української держави офіційно проголосив про відкриття Всеукраїнської Академії Наук. Створену академію вже не наважився заборонити навіть більшовицький тоталітарний режим, але в  радянський час за початок її створення постановили вважати 12 лютого 1919 р.

Громадянська війна з усіма її перепадами загальмувала культурне життя та витіснила майже всі здобутки років української державності. У 1920 р. радянською владою було ліквідовано всі державні університети та інші вищі школи (у тому числі – Київський університет і Київську політехніку), а на їх основі створили інститути – народної освіти, механічний, сільськогосподарський, ветеринарний, лісовий, електротехнічний, будівельний, керамічний, хіміко-технологічний та інші

Аналіз методичних статей та підручників того часу має велику пізнавальну цінність, бо саме публікації дозволяють простежити і педагогічні ідеї, і як створювались узагальнені методичні теорії у працях дослідників. Критичне осмислення дійсного стану речей привело до появи реформаторських рухів у системі математичної освіти.

У працях педагогів-математиків України кінця ХІХ – початку ХХ ст.. виділялися прогресивні тенденції. Це стосується таких питань, як      

українська наукова (у тому числі - математична) термінологія,

пропедевтичні курси арифметики і геометрії,

запровадження у шкільний курс наближених обчислень,

вивчення елементів аналітичної геометрії, математичного аналізу,

активізація старих і створення нових методів навчання,

розвиток логічного мислення тощо.

Навчальні програми з математики, що їх складали М. Кравчук, К. Лебединцев, В.Шарко, задачники – Я. Чепіг, Т. Тимошенко, Б. Боршкевич та ін. – це були перші „ластівки” в царині методики викладання у пореволюційний період.

 

3. Питання становлення української математичної термінології посідає визначне місце в історії математичної освіти в Україні. При дослідженні цих питань треба не забувати про ті несприятливі умови, за яких розвивалась українська наука та культура в дореволюційний період. Тоді ж викладання в усіх навчальних закладах було російською мовою, а підручники та наукові праці з математики українською  мовою  взагалі не видавалися.

Перші систематичні термінологічні праці в Україні відносяться до 80-90-тих років ХІХ століття. Саме тоді Володимир Левицький та Іван Верхратський почали друкувати у „Записках НТШ” невеликі словники математичних термінів. А Наукове Товариство у Києві у 10-х роках ХХ ст., термінологічні комісії при деяких наукових установах виконували аналогічну роботу.

Активізація у цій справі посилилась після 1917 р. із створенням Центральної Ради та проголошенням Української Народної Республіки. До праці взялися численні громадські організації, гуртки та й приватні особи. Збиралась та упорядковувалась народна лексика, записувалась мова різних працівників, ремісників, залізничників, видавались невеликі галузеві словники.

Термінологічна Комісія Природничої Секції Київського Наукового Товариства (заснована 11 серпня 1918 року) почала проводити велику роботу: протягом 1918 – 20 рр. тут діяли підкомісії – математична, фізична, зоологічна, геологічна, антропологічна, медична та ін. У 1919 р. було організовано Орфографічно-термінологічну Комісію при Академії Наук, що мала природничу,  технічну, правничу та орфографічну секції.

А 30 травня 1921 року відбулося об’єднання термінологічної роботи в одній установі – саме тоді постав Інститут Української Наукової Мови Академії Наук (ІУНМ). Головою Інституту був академік А.Ю. Кримський. ІУНМ мав 6 відділів: природничий (9 секцій, у тому числі й математична), технічний (11 секцій), соціально-економічний (6 секцій), мистецький (2 секції), правничий. Після підписання Угоди з Державним Видавництвом України на укладання 34-х термінологічних словників у штаті працювали керівник Інституту (Г. Холодний), 12 редакторів, 6 технічних працівників; позаштатних працівників було 223 особи (станом на 1.ХІ.1928 р.), серед них – 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ. Найвищим органом ІУНМ був Редакторат, який виконував усі наукові та методичні функції. Велику увагу приділялось укладанню термінологічних словників. Кожен словник мав підзаголовок „проєкт”, містив українсько-російську або російсько-українську  частину. У багатьох словниках подавались відповідники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. До кожного терміну подавався  рекомендований варіант, вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято.

За два роки було  укладено й видано 24 словники з різних галузей науки, техніки, культури . ІУНМ був головною установою, з якою погоджувано більшість термінологічних словників, що готувались іншими науковими установами та окремими авторами.

Велику роботу по збиранню та створенню української математичної термінології проводила і Комісія при Київському Товаристві Шкільної освіти. Було видано три перші невеличкі термінологічно-фразеологічні збірки (1917 р.) у формі програм (проєкт арифметичної термінології подав В. Шарко, а алгебричної та геометричної – М. Кравчук), перші елементарні підручники та задачники, зокрема, підручник математики для сільськогосподарських профшкіл (М. Кравчук, І. Білик). Неповна бібліографія за 1927 р. з обсягу підручників і методики елементарної математики містить близько 100 назв.

Кількарічна праця під головуванням професорів М. Кравчука та М. Столярова завершилася виданням тритомного „Математичного Словника”.  Відповідальну роботу по збиранню матеріалів та готування до друку провели Ф.Калинович (для перших двох томів) та Ф.Калинович і Г.Холодний (для третього тому). Слід згадати і збірки Федора (Хведора) /за ред. проф. Крижанівського/ при Одеській Науково-дослідній кафедрі математики.

Українські математики – методисти О. Астряб, М. Михайлівський, К. Щербина, В. Воропай, Д. Сінцов, В. Павловський, Л. Карета та ін. збагачували математичну термінологію, запроваджували багато нових математичних термінів (приміром, відтинок, рівнобіжний, додатній, рівняння і т.д.).

Та на межі 20-30-х років політична ситуація в Україні змінилася, з „українізацією” було покінчено, що призвело до катастрофи і у справі термінології.

Після процесу СВУ, жертвами якого стали провідні діячі української науки й культури (в т.ч. і академік С.Єфремов, керівник ІУНМ Г. Холодний), ІУНМ було розформовано.   Деякі працівники Інституту, що уціліли від хвилі репресій, продовжували роботу у Відділі термінології та номенклатури новоствореного  Інституту мовознавства. Протягом 1931 – 33 років було довершено видання 5-ти словників, а також видано серію із 4-х практичних словників.

Та остаточно урвалася робота в 1933 році, що засвідчено статтею активного компартійного діяча А. Хвилі „Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті” [1]. Спеціальна бригада протягом  1933 – 1935 років переглянула математичну, фізичну, методичну, ботанічну й виробничу термінологію, підготувала 5 бюлетенів, що були фактично списками репресованих термінів. Кожен бюлетень мав гасло „Проти націоналізму в математичній [чи іншій]  термінології”. Було вилучено близько половини рекомендованих раніше українських термінів, а результати багаторічної праці великого колективу  ІУНМ та інших було оголошено „буржуазно-націоналістичним шкідництвом” і вилучено з ужитку. У 1936 р. було видано аж один словник, „очищений від шкідницької термінології”. Термінологічна робота в Україні припинилася на багато років.

1930 р. – процес над СВУ,

1932 – 1933 рр. – голодомор в Україні,

1937 – 1938 – 1940 рр. – розгул політичних антиукраїнських репресій,

1941 – 1945 рр. – війна,

1946 – 1947 рр. – голод

і протягом всього часу – тоталітарний   режим. Основну більшість словників було знищено або заховано у закритих спецсховах.

 

            4. Певний проблиск настав у роки „перебудови” (1985 -90 роки) та очевидні прогресивні перспективи після проголошення Незалежності України (24.08.1991 р.). Відкриваються спецсхови, багато „забороненої” літератури переводиться до фондів загального користування, посилюється робота з підготовки наукових кадрів і розвитку методології математики і т.д.

            Математична освіта сучасного спеціаліста включає вивчення загального курсу вищої  математики і спеціальних математичних курсів. Застосування нових інформаційних технологій  навчання повинно сприяти досягненню високих педагогічних цілей – підготовці висококваліфікованих фахівців для незалежної України.

            Статус єдиної державної мови, наданий українській мові ще 1989 р. і закріплений Конституцією 1996 р., передбачає її використання у всіх сферах народного господарства,  науки й культури. Розширення різногалузевого застосування української мови вимагає ретельного вивчення, крім усього іншого, - і термінологічних та лексикографічних проблем. З’являються друковані й електронні словники. А термінологічні варіації, зумовлені, зокрема, наявністю численних термінів іноземного походження свідчать, що і над українською термінологією в усіх галузях науки потрібно багато й багато працювати. Безперечно, жодна термінологія не є усталеною, у ній завжди існують постійні (сталі) та непостійні елементи. Питання полягає у співвідношенні цих двох типів елементів. Якщо постійні  елементи домінують, то маємо стабільність термінології.  Головною метою термінологів і лексикографів є нормалізація національної термінології, уникнення надміру великої кількості іншомовних елементів. Виникає потреба у великих сучасних словниках, у т.ч. – й різногалузевих.

            Актуально й нині звучать слова Г.Холодного (1928 р.) [1]: «Безперечною аксіомою стає формула, що добра наукова термінологія є ознакою культурної достиглости народу, та для нас не меншу очевидність має формула обернена – розвиткові науки та її засвоєнню у великій мірі повинна сприяти добра наукова мова й наукова термінологія».

            Так, потрібна водночас і диференціація, і синтезування термінологічних матеріалів  на підставі всього попереднього досвіду, на основі живої практики, нових надбань сучасної науки, беручи на допомогу широке використання  комп’ютеризації тощо.

 

            5.  Від 90-х років ХХ сторіччя відбувається низка Всеукраїнських, регіональних, Міжнародних наукових конференцій, присвячених українській науково-технічній термінології (наприклад, Міжнародні наукові конференції «Проблеми української науково-технічної термінології», Львів, 1992 р., 1993 р.. 1994 р.), створюються у багатьох вузах, науково-дослідних закладах України центри стандартизації наукової та технічної термінології (наприклад, у Національному Київському університеті ім.. Т.Шевченка, Національному технічному університеті України «КПІ») [3], перевидаються старі та створюються нові словники та ін. [4 - 7].

            Та велика частка роботи над проблемами української математичної термінології, її розвитком, удосконаленням лежить безпосередньо на вчителях, викладачах математики. І найкращими зразками для наслідування є наукові праці українського математика світової слави М. Кравчука (1892 - 1942). Його «Вибрані математичні праці», видані 2002 р. [8], повинні стати настільною книгою для кожного математика! А підручник Л.О.Дундученка, В.В. Ясінського, «Вища математика» (у 2-х томах, виданий у 2006 – 2007 р.) [9] – гідне продовження математичних праць М. Кравчука із методичною та термінологічного погляду. Саме ці книги написані  воістину живою українською мовою, становлять унікальне явище в навчально-методичній літературі за останнє півсторіччя!

 

            6. Подамо деякі ілюстративні приклади математичних фразеологізмів, окремих термінів, слів, виразів, які ще і тепер викликають труднощі при перекладі, а також – поруч (справа) спробуємо подати правильний (на нашу думку) варіант, щоб викладач, приміром, при читанні лекцій чи у наукових, методичних працях міг би їх вживати.

Разложить функцию в ряд – розгорнути функцію у ряд,

функция удовлетворяет условиям – функція справджує умови,

и тем более – і поготів,

впрочем – зрештою,

в виду – з огляду,

вернее всего – певніше за все,

на самом деле – справді,

в случае чего – у разі чого,

довольно много – чимало,

к сведению – до відома,

между тем – проте,

надо полагать – треба припустити,

частные решения – частинні розв’язки,

по возможности – якомога,

несмотря на то, что – дарма, що,

ни под каким видом – ні в якому разі,

по крайней мере – принаймні,

прежде всего – насамперед, передусім,

согласно условию – згідно з умовою,

так же – так сáмо,

удобный случай – нагода,

хотя – дармá що.

курс теории вероятностей – курс теорії імовірностей.

            А прізвища вчених – математиків часто вживають (перекладають) неправильно:

Вейерштрасс – Ваєрштрас,

Лиувилль – Ліувіль,

Нейман – Нойман,

Эйлер – Ойлер,

Гаусс – Гаус,

Эйнштейн – Айнштайн.

            Запроваджуючи новий термін, викладач повинен записати його на дошці, правильно прочитати, поставити наголос. Звернімо увагу на наголоси, для прикладу, в словах:

аргумéнт,                                       комплéксне,                                    ознáка,

асимптóта,                                     косúнець,                                         повéрхня,

визнáчник,                                     множинá,                                         предмéт,

децимéтр,                                      нескінчéнний,                                  прóмíжок,

завдáння,                                       об’є́́днання,                                      сантимéтр,

запитáння,                                     об’є́м,                                                сегмéнт,

знамéнник,                                    óбсяг,                                                 симéтрія,

кіломéтр,                                        одинáдцять,                                      чисéльник.

            Не завадило б часом подавати й етимологію (походження) розглядуваних термінів,  наприклад:

«геометрія» - від грецьких слів  - земля і  - міряти. Низку таких прикладів подано в  [2].

*  *  *

            Сучасне реформування освіти стосується багатьох її характеристик – структури мережі освіти та навчальних закладів, методів навчання, рівнів освіти та ін.

            Наполеглива робота вчителів, професорсько–викладацького складу ВНЗ із удосконалення організації навчального процесу, запровадження в нього технічних засобів навчання, підвищення рівня наукової роботи, в т.ч. і комп’ютерна лексикографія тощо – все це збагачуватиме і розвиток спеціальних галузевих термінологій.

            А взявши за основу свої надбання й національно-мовні традиції, зберігши і розвинувши в часі та просторі все слушне й розумне з праць наших попередників, збагативши його гідними для наслідування  досягненнями інших країн, усунувши наявні недоліки, зможемо привести всю систему освіти в незалежній Україні у відповідність з вимогами часу.

 

  1. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциту. / Упор. Л.Масенко та ін. – Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 399 с.
  2. Вірченко Н.О. Нариси з методики викладання вищої математики. – Київ, 2006. – 396 с.
  3. Северинов Ю., Перхач В. Проблеми стандартизації української термінології/ газ. «Веч. Київ», 1994, № 78.
  4. Огієнко І. Український стилістичний словник. – Вінніпег: Інститут дослідів Волині, 1978. – 496 с.
  5. Перхач В. Роздуми про український науково-технічний стиль // «Науково-технічне слово», 1992. – с. 43 – 51.
  6. Перхач В., Іванків Б. Препринти № 1 -9. Серія «Термінологічний метелик», 1991 – 1995.
  7. Токарський Ю. Короткий російсько-український науково-технічний словник. – Львів: ЛСГА, 1994. – 128 с.
  8. Кравчук М. Вибрані математичні праці/ Упор. Н.Вірченко. – Київ-Нью-Йорк, 2002. – 792 с.
  9. Дундученко Л.О., Ясінський В.В. Вища математика. – Київ: НТУУ «КПІ», т.1, 2006. – 884 с., т.2, 2007. – 648 с.

 

 

Анотації

      У статті розглянуто

- деякі історичні аспекти розвитку української мови й словникові справи в Україні,

- питання української наукової, зокрема, математичної термінології протягом останнього сторіччя,

-  подано приклади поширених математичних фразеологізмів, термінів.

 

N.Virchenko

To the question on Ukrainian mathematical terminology

      Some historical aspects of the  development of Ukrainian language, dictionary work, and the questions of Ukrainian scientific, in particular, mathematical terminology during of the last century are considered. Some examples of the widespread phraseologies, terms are given.