ХВОРОБА ГОЛОСОВОГО АПАРАТУ

 

 

 

Академік  АНВШ України, Заслужений діяч науки і техніки,

лауреат  Державної премії України, професор Тишко Ф.О.

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. Богомольця

 

 

 

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

 

 

 

                                   Засновнику і Першому президенту

                                   АНВШ  України, академіку

                                    Стрісі Віталію Іларіоновичу

 

 

 

Людина, мудра, добра, чиста

Жила на світі недарма.

Таким був академік Стріха,

На жаль тепер його нема.

 

Він – із людей порядних, скромних,

Віддав науці все життя,

Відомим є серед відомих –

Йому не буде забуття.

                            

       Ф.О.Тишко

 

 

ХВОРОБИ ГОЛОСОВОГО АПАРАТУ

 

         Голос це те, що відрізняє людину від іншого живого світу і є мірилом інтелекту людини. Завдяки голосу відбувається спілкування людей, що є обов’язковою складовою розвитку суспільства.

 

Нормальний голос: приємний на слух, має відповідний баланс ротового і носового резонансу, достатньо гучний, відповідає віку та статі, має відповідну модуляцію, включаючи висоту тону та гучність.

Порушення голосу призводить до: зміни тембру, гіперназальності (тупіковий резонанс), тихого або гучного, занадто високого або низького, невідповідаючий віку людини, неправильної вимови слів, порушення інтонації, порушення темпу.

Причини порушення голосу поділяється на дві велики групи: функціональні, органічні.

Серед типів порушення голосу слід виділити: зміну тембру, зміну резонансу, зміну гучності, зміна тону.

Функціональні порушення виникають внаслідок: істеричної дисфонії та афонії (внаслідок психосоматичних змін), спастичної дистонії.

Органічні порушення виникають внаслідок: гострого та хронічного ларингіту, алергічного набряку голосових складок, ларингіту Гайка, параліча голосових складок  (периферійний, центральний) та пухлин (доброякісні, злоякісні).

 

Гострий ларингіт відноситься до нетривалих причин порушення голосу. Навіть без лікування голос відновлюється через 5 – 7 днів.

         Тривале порушення голосу (дисфонія, афонія) потребує обстеження хворого на предмет виявлення специфічних інфекційних захворювань (туберкульоз гортані, сифіліс, та інше) і відповідного лікування.

         Різноманітні форми хронічного ларінгіту характеризуються частими загостреннями, деякі їх форми (гіпертрофічний, атрофічний) є причиною стійкого порушення голосу і деякі з них (пахідермії) відносяться до передракових захворювань.

         Внаслідок алергії до деяких речовин (пил, ароматичні інгридієнти) голосовий апарат набрякає, голосові складки потовщуються, що призводить до дистонії, а то і повного безголосся.

         Паралітичні стенози поділяються на дві групи: периферійні та центральні.

Перші виникають внаслідок запалення або травми (часто виникають під час операції на щитоподібній залозі) нижньогортанного (поворотного) нерву. При його двосторонньому пошкодженню виникає ще і паралітичний стеноз, що загрожує задухою, тобто летальним наслідком.

Центральні парези і паралічі голосових складок є результатом інсульту або пухлин в області стовбуру мозку.

Функціональні порушення найчастіше виникають у осіб жіночої статі (педагоги, артисти, адміністратори).

Своєчасна діагностика (мікроларингоскопія, стробоскопія)  дозволяють заздалегідь виявить патологічні зміни в голосовому апараті та застосувати відповідні методи хірургічного лікування.

        

До методів запобігання хвороб голосового апарату відносяться:

 

  Голосовий режим (без зайвих напружень, відповідно до віку, статі, тощо).

  Усунення шкідливих звичок (паління тютюну, зловживання алкоголем).

  Поліпшення умов життя та праці.

  Усунення інших хвороб організму (наприклад, тиреоїдину, хронічних запальних захворювань нижніх дихальних шляхів, печінки, нирок, порушень обміну речовин, алергічних хвороб та інших).