Копія

      Хартія вільної людини

 

     Недавно ініціативна група «Першого грудня», виходячи з того, що нинішня ситуація в Україні є добою невпевненості, великих випробувань і надій, що у  суспільстві розвинулися такі тенденції, як  жадоба збагачення, захланність, споживацтво, несправедливість і невпевненість, що внутрішнє розчарування межують з духовною порожнечею запропонувала суспільству «Українську хартію вільної людини».

   Терміном «Ха́ртія»  називають окремі документи публічно-правового характеру, в яких  висловлено політичні вимоги соціальних верств та класів.

   Історія пам’ятає чимало хартій, що відіграли важливу роль в залагодженні конфліктних ситуацій у державі. Ось декілька прикладів: за допомогою Великої хартії вольностей у 1215 р. в Англії вдалося відрегулювати конфлікт між королем і феодалами. Король, зокрема, зобов’язувався дотримуватися звичаїв феодалів у відношеннях з васалами; заборонялося арештовувати без підстави і підтвердження правдивості показань свідків; раді з 25 баронів надавалося право, в критичних ситуаціях, впливати на короля всіма наявними способами.

     Хартія 1814 року   це конституція Франції, що була прийнята на вимогу антинаполеонівської коаліції. Основним її принципом було "рівність всіх французів перед законом івільне сповідуванння релігії . Вона затверджувала основні результати Французької революції: обмеження влади короля, знищення феодальних відносин, буржуазний цивільний кодекс, зміни в земельній власності і в адміністративному поділі країни.

        Хартія 77 —це  програмний документ, що став підставою для формування групи політичних десидентів у Чехословаччині, який проіснував з 1976 по 1992 р. Засновники хартії ( Вацлав Гавел, Іржі Дінстбір, Зденек Млинар,Їжі Гаєк, Павел Когоут) стали провідними громадськими та політичними фігурами в країні після Оксамитової революції 1989 р. У відповідь на появу хартії в країні розпочалися арешти.  7 січня текст хартії з’явився  в декількох великих газетах Європи та США. До кінця 1977 р. його підписали 800 осіб, значна частина їх згодом емігрувала.

   Хартія-77 послужила прототипом аналогічних рухів у Британії, Білорусіїї, Китаї.

     Запропонована учасниками української Ініціативної групи Хартія, у своїй преамбулі проголошує: «Ми, учасники Ініціативної групи «Першого грудня», укладаємо цю Хартію, щоб висловити те, як бачимо життєві орієнтири для нашого суспільства, і водночас дати поштовх до об’єднання всіх людей, які хочуть доброго і гідного життя в Україні і навколо неї». Прекрасно!

.  В Хартії визначено 10 напрямів, за якими слід працювати кожному українцеві, щоб стати вільним (бути вільною людиною; бути українцем; бути активним громадянином; любити; мислити; бути господарем; бути лідером; бути відкритим суспільством; бути успішною державою та бути учасником демократичної спільноти народів).

  Наріжними каменями Хартії є три прості думки:

  «Відповідальність за своє життя. Ми самі відповідаємо за себе;

  Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладені на завтра;

  Ми будуємо те, що уявляємо».

     Отже, всі люди не просто створені вільними, вони повинні вірити у свої сили, а українці повинні не лише плекати національну гідність, а й працювати на Україну, не допускаючи обмежень людських прав. Християнська заповідь

»Любіть один одного» нагадує нам, що слід  «бажати один одному добра, бути толерантним до інших, не допускати будь-яких виявів ксенофобії, расизму, шовінізму, нацизму і сталінізму.

   Одним з найважливіших завдань вільної людини  є самостійне мислення. Ставиться завдання: «подолати вузькість і провінційність колоніального та хуторянського світогляду, цікавитися новинами і поважати історію.

     Головним нашим суспільним завданням є «відновити в українців почуття господаря, відповідальності за себе і за своїх близьких. 

    Хочеться особливу увагу звернути на слова з останнього пункту хартії: «химерним ідеям нібито слов’янського братерства, фальшивої єдності та іншим виявам неоімперської ідеології ми протиставляємо принципи взаємної рівності, поваги і партнерської підтримки.

     Проте ніщо саме собою не приходить, справедливо наголошують автори Хартії: «Не чекати «золотого віку», не падати духом під тягарем неправди, не ховатися від світу і свого життя, а постійно робити особисті зусилля, які, віримо, принесуть добро Україні і утвердять нашу Державу як вільну країну вільних людей.

         Але щоб пропоновані моральні засади сучасного українця стали змістом його життя, потрібна велика просвітницька робота, необхідно сповна використати інтелектуальний потенціал нашої інтелігенції.

     Отже, від нас, від нашої участі в реалізації положень Хартії залежить, чи буде наш громадянин вільною чи підневільною людиною; чи стане українець українцем, чи відчує він себе таким, чи йому це байдуже; чи буде він активним громадянином, у якого болить душа за стан наших справ і яким чином він підключиться до подолання нашого безладу, до наведення порядку у своїй хаті; чи буде він любити свою Вітчизну, своїх людей, свою справу, яку він робить, і чи ця любов буде взаємною; чи буде він у своїй роботі мислити і як мислити, що буде епіцентром його мислення; чи буде наш українець господарем у своїй хаті, в своїй Вітчизні і чи відчують співгромадяни і держава результати цього господарювання; чи буде наш громадянин лідером у своєму співтоваристві, на своїй роботі, у виконанні планів державного будівництва; чи суспільство, яке сформувалося у нас, відкрите для спілкування та співпраці з іншими суспільствами, чи визнають вони його таким і чи готові співробітничати з нами; нарешті, чи наша держава успішна і є учасником демократичної спільноти народів, чи її туди не запрошують, перекривають шлях перед нею? Характер відповіді на ці питання і забезпечить (чи не забезпечить) успішне втілення в наше життя положень Хартії і формування нових моральних засад життя і діяльності нашого народу.

.

                професор Валентин Яблонський