ЛАУРЕАТ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ФІЗІОЛОГІЇ І МЕДИЦИНИ РОБЕРТ ЕДВАРДС ТА ІДЕЯ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОГО ЗАПЛІДНЕННЯ

 

ЯБЛОНСЬКИЙ В.А.

     Найбільшою цінністю людства є життя, яке підтримується шляхом розмноження поколінь та забезпечення їх засобами для існування. Інтимним механізмом розмноження особин є  об’єднання чоловічої та жіночої статевих клітин в геніталіях самки у новий тип клітини (зиготу), з якої розвивається зародок, а згодом плід. Для цього у чоловіка та жінки є відповідні статеві органи, які наділені цією функцією

         Проте, майже кожна пята подружня пара виявляється неплідною.

     Причин тут багато - гормональні розлади, наслідки захворювань статевих органів жінок, мала кількість або недостатня рухливість сперматозоїдів у чоловіків тощо. ВООЗ визнала неплідність суспільною хворобою і націлює вчених на боротьбу з нею.

     «Діагноз «неплідність» ще півстоліття тому був для жінки майже вироком. Проте з розвитком репродуктивної медицини дедалі більше таких жінок отримують можливість мати дітей.

     Вперше ідею подолання природних перешкод плодючості було апрбовано на тваринах – у 1780 р. італійський природодослідник Л. Спаланцані на собаках та на початку ХХ ст. російський біолог І.І.Іванов – на свійських тваринах довели можливість їх штучного осіменіння, що послужило поштовхом для розвитку тваринництва у світі. 

      У 1890 р. англійський біолог В. Хіп вперше провів успішні досліди з пересадки ембріонів від одних вагітних кролиць іншим. Згодом цей метод було удосконалено і застосовано на свійських тваринах і в середині ХХ ст. його стали широко запроваджувати в практику. Нині щорічно в світі проводять біля 500 тисяч пересадок ембріонів тварин.

        Дуже складним виявилося запровадження цього методу для трансплантації

     ембріонів людини. Великими виявилися моральні перепони, несприйняття

      громадськістю втручання людини в цей інтимний процес тощо.

     Перші експерименти по заплідненню яйцеклітини жінки поза організмом розпочалися в США в кінці війни (Hamilton; . Rock, Minkin,1944; M.C. Chang,1951).

     У 1966 р. Robert Edwards розпочав експерименти у Великобританії, але кінцевої мети вони певний час не досягали – не була напрацьована у всіх деталях методика, отже, потрібно було починати саме з цього.

     В організмі статево зрілої здорової жінки зазвичай є всі фізіологічні

      передумови для запліднення та народження дітей. Впродовж репродуктивного життя в її яєчнику, під впливом відповідних нервових та гормональних змін, періодично дозріває і виходить у яйцепровід для запліднення біологічно повноцінна яйцеклітина. Якщо була інсемінація, то у верхній третині яйцепроводу, при зустрічі яйцеклітини з сперматозоїдами, відбувається запліднення. Проте, у випадку тих чи інших патологій з боку статевих органів жінки чи її партнера запліднення без застосування допоміжних технологій неможливе.

    Показаннями для застосування ЕКЗ є відсутність у жінки маткових труб або їх дефекти, недостатня якість сперми у чоловіка (партнера), неоднозначні медичні показання тощо.

     Протипоказаннями для застосування ЕКЗ є наявність у жінки запальних, пухлинних і гіперпластичних процесів матки і придатків, соматичні і психічні захворювання, що є несумісними з виношуванням вагітності тощо.

     В результаті тривалих експериментів було напрацьовано і випробувано декілька схем екстракорпорального запліднення. Перш за все необхідно було розробити методику видобування у жінки яйцеклітини, при чому не однієї, так як не всі вони запліднюються в результаті інсемінації.

    Успіху справи посприяли наявні на той час розробки вчених з питань гормональної регуляції овогенезу. Тепер в результаті гормональної стимуляції можна було викликати у жінки множинну овуляцію – вихід з яєчника більшої кількості яйцеклітин – 3-5-10- залежно від реакції організму на гормональну обробку.

    Складною виявилася методика видобування у жінки цих яйцеклітин. Спочатку це робили хірургічним методом, з часом, з розробкою методики УЗД, з’явилася методика пункції через піхву під ультразвуковим контролем.

    Необхідно було також напрацювати методику культивування видобутих яйцеклітин поза організмом у відповідних середовищах, при відповідному режимі. Те ж стосується відповідних умов інкубації сперми поза організмом і безпосередньо методики запліднення яйцеклітини поза організмом, його оцінки та зберігання ембріонів у кріобанку в глибоко замороженому стані.

   Успішному вирішенню цих питань сприяв інтенсивний розвиток у цей час фізіології та біохімії репродукції.

    Всі ці етапи роботи є надто складними не лише в плані їх фізичного виконання, а й в плані подолання наявних стереотипів та сформованих поглядів на цей процес. Виникла своєрідна опозиція не лише в таборі вчених, а й в суспільстві. На Р.Едвардса ополчилися окремі вчені, релігійні лідери, “охоронці” етики та моралі, врешті Рада з медичних досліджень припинила фінансування його робіт, та він не припиняв пошуку.

      Тут доля звела Р.Едвардса з гінекологом Патриком Стептоу, разом з яким вони заснували у Кембриджі клініку Борнхолл, перший у світі  IVF-центр. Ситуацію спасло приватне пожертвування – в їх клініку звернулася заможна бездітна пара - Леслі та Джон Браун, які впродовж 9 років спільного життя не змогли народити дитину. Зусилля Р.Едвардса та П.Стептоу увінчалися успіхом і 25 липня 1978 р. народилася цілковито здорова дівчинка Луїза Браун.

      Це був початок нової ери в медицині. На жаль, Патрик Стептоу помер у 1988 році і не удостоївся разом з Едвардсом Нобелівської почесті.

    З тих пір відпали медичні перепони щодо запровадження цього методу в клінічну практику. Тепер, домігшись екстракорпорального запліднення, витримують декілька днів зародки в інкубаторі, контролюючи їх стан і, якщо ембріони продовжують свій розвиток (діляться), їх з часом переносять в матку жінки для виношування до моменту народження. Пересаджують зазвичай 2-3 ембріони, а решту поміщають у кріобанк для зберігання у глибоко замороженому стані.

    Якщо в результаті трансплантації імплантувалися (прикріпилися в матці) обидва чи усі пересаджені ембріони, то, за бажанням жінки, “зайві“ забирають. Коли ж не прижився жодний – знову проводять процедуру трансплантації збережених в кріобанку ембріонів аж поки не доб’ються бажаних результатів.

    Неімплантовані ембріони заморожують. Їх може бути використано при наступних спробах трансплантації, в іншому випадку вони можуть бути предметом донорства, а також об’єктом наукових досліджень.

     Отже, в середині ХХ ст. репродуктивна медицина збагатилася такими допоміжними репродуктивними технологіями, як інсемінація (штучне осіменіння), екстракорпоральне запліднення (IVF, ЕКЗ), мікроманіпуляції з яйцеклітинами (ICSI) – хірургічне  введення одного сперматозоїда в яйцеклітину.

До теперішнього часу 4,3 мільйона людей у світі народилося завдяки методиці, розробленій Едвардсом. Тому цілком справедливо Нобелівський Комітет удостоїв Р.Едвардса в грудні 2010 р. Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини за розробку методу екстракорпорального запліднення.

В СРСР перша дитина від ЕКЗ народилася у 1986 р.

     В Україні 30 листопада 1984 року вперше була запліднена яйцеклітина in vitro. Та лише 1991 року наші медики раділи від народження малюка «з пробірки». Це трапилося в Харкові завдяки видатному українському репродуктологу Федору Дахну.

     Ватикан виступив проти присудження Нобелівської премії Р.Едвардсу, бо мов саме на ньому лежить відповідальність за те, що в світі зараз зберігаються мільйони заморожених яйцеклітин, більшість яких в кінцевому підсумку гине, через що використання технології ЕКЗ  є аморальним.

     Польські єпископи загрожують місцевим парламентаріям відлученням від Церкви у випадку підтримання ЕКЗ (хоча в Польщі є біля 50 клінік ЕКЗ).

     В офіційному документі православної церкви «Основи соціальної концепції» (2000) до морально допустимих методів подолання неплідності віднесено штучне осіменіння статевими клітинами свого чоловіка, «так як воно не порушує цілісності шлюбного союзу, не відрізняється принципово від природного запліднення і відбувається в контексті подружніх стосунків».

     Церква негативно ставиться до тих варіантів екстракорпорального запліднення, при яких використовується донорська сперма, донорські яйцеклітини чи сурогатні матері, так як це підриває основи родинних стосунків, передбачає наявність у дитини, крім соціальних, ще й так званих біологічних батьків. Сурогатне материнство -протиприроднє і морально недопустиме».

      В Англії у 1982 р. створено спеціальний урядовий комітет, а згодом інститут (в 1990 р.), метою якого є контроль за ембріонами людини, їх використанням.

     Нам відомі протести екзальтованих фанатів проти ідеї клонування, хоча Конвенцією Ради Європи клонування людини з використанням соматичних клітин заборонене. Дозволене лише клонування тварин у науковій роботі та терапевтичне клонування в медицині.

     Наша громадськість, вчені, інтелігенція повинні роз’яснювати людям різницю між науковими досягненнями і спекуляцією науковими ідеями, такими як клонування суперменів, класиків літератури, музики тощо і підтримувати досягнення, які вже перевірені часом.