Доповідь, виголошена професором Олександром Фегером на Конференції АНВШ України в 1916 році.

 

IMMUTANT MORES HOMINES CUM DANTUR HONORES!

 

 Олександр Фегер: «Університети, які не будуть оперативно змінювати свою концепцію і місію, просто не виживуть...»

.

«Пошана - це приємне відчуття, але великий його тягар». Словами німецького колекціонера цитат Andreasa Gartnerusa, який жив в 16-му столітті, дозвольте мені висловити глибоке переконання, що я постараюся не розчарувати всіх Вас, які висловили довіру мені визнанням членства в Академії наук вищої школи України.

Для мене особисто це величезний імпульс для подальшого розвитку наукових, викладацьких, культурних і дружніх зв'язків між нашими державами. Я дуже високо ціную можливість збагачення наших культур за допомогою академічної співпраці.

Високу честь бути членом Академії наук вищої школи України я розглядаю не як визнання моїх особистих заслуг, а насамперед як знак визнання і поваги до науки і рівня викладання в Словацькій Республіці.

Отже, мені хочеться на цій урочистій церемонії поділитися з Вами думками про університети майбутнього і їхньої ролі в суспільстві ХХІ століття. Сучасне суспільство, політична і економічна ситуація у світі, ступінь глобалізації, а також наш modus vivendi - спосіб життя - змінюються швидко і несподівано, тому природно постає питання: якою має бути місія університетів у цьому динамічному процесі? Чи можуть європейські виші проіснувати на концепціях національного університету, принципи якого сформулював ректор Берлінського університету Вільгельм фон Гумбольдт, або потрібно повністю перейти на концепцію американських вишів, яка виникла набагато пізніше (через сто років) і заснована на тому, що університети є носіями ексцелентної науки, і приблизно 50% всіх інновацій в суспільстві мають своє коріння в університетах. Відповіді на ці питання не прості, і вони поступово формулюються впродовж останнього десятиліття. Відгуки на ці концептуальні моменти в біографіях університетів - це Болонська і Лісабонська декларації - і, безумовно, декларація 2005 року під назвою «Сильні університети для сильної Європи» (м. Глазго).

Класичні, так звані «кам'яні» європейські університети, мають велику інерційну масу, пов'язану з традицією, національною ідентичністю та культурою. З одного боку, це добре. Але з іншого - такі університети повільно відгукуються на зміни в суспільстві. Європейська асоціація університетів дійшла висновку, що в майбутньому університети, які не будуть оперативно змінювати свою концепцію і місію, просто не виживуть; університети, які будуть тільки стежити за змінами, будуть лише існувати. А університети, які будуть швидко і оперативно відгукуватися і реагувати на всі зміни в суспільстві,  процвітатимуть.

На мою думку, хороші університети повинні дуже швидко реагувати на всі розумні, прогресивні зміни глобального світу, зберігаючи при цьому свою національність, свою специфіку, ідентичність і культурні традиції. Передусім при цій трансформації виші майбутнього повинні зберегти свою незалежність від світської влади, політиків, бізнесменів і релігійного впливу, тобто вони повинні залишитися поза політикою і поза ідеологією, повинні залишитися вірними закону, і найголовнішенауковій істині!

Головний принцип університетів майбутнього повинен полягати в єдності наукового і навчального процесів, який втілиться в прагненні навчити студентів думати, аналізувати, роздумувати і нічого не брати на віру. Цей принцип дасть можливість випускникам класичних університетів знайти застосування своїх знань у будь-якій галузі людської діяльності. Університети і в майбутньому повинні бути храмом науки і освіти. Саме в цьому можна брати приклад з американських вишів, і європейська асоціація університетів ввела нове визначення університету, де науці відведено перше місце, і навчальні програми дуже гнучкі (флексибільні) та відповідають напрямам у науці та інноваціям.

При цьому ключовим, модно кажучи есенціальним, вважаю кореляцію дуже тонкого балансу між фундаментальною і прикладною наукою. Як вам всім добре відомо, фундаментальна наука відрізняється від прикладної тим, що вивчає загальні принципи певної галузі знань, загальні закони, і відкриває принципові можливості в цій галузі науки. А прикладна пов'язана з використанням цих уже відкритих загальних законів і явищ. Дуже важливо мати на увазі, що фундаментальні дослідження живої і неживої природи можуть мати місце не тільки в природничих науках, але, безумовно, і в гуманітарній, громадській, соціологічній, філологічній та інших галузях науки.

Нині поступово стирається грань між фундаментальною і прикладною наукою. В Європі прийняли новий об'єднувальний термін "frontier research" - передова наука, наука, яка реалізується в університетах і безпосередньо допомагає інноваціям. Це один із ефективних шляхів для вирішення парадигми: суспільство і наука, бо всі в суспільстві повинні бути впевнені в тому, що найбільший внесок у його розвиток  вносять не політики, не економісти, не мафія, а університети, які готують студентів з потужним науковим потенціалом і широкою базою знань, і є лідерами в науці та інноваціях.

Механізми для реалізації цієї концепції знайомі: це насамперед парки високих технологій (по-вашому - технопарки), центри трансферту технологій, бізнес-інкубатори і спін-оф і спін-ап компаній в лоні університетів.

Крім головного принципу єдності науки і навчального процесу з виходом на інновації та нові навчальні програми, рушійною силою університетів третього тисячоліття повинна бути креативність; креативність усіх, починаючи з ректора і головного менеджера університету, далі - професорів, викладацького складу, студентів, і закінчуючи адміністрацією.

Креативність - це процес, за допомогою якого можна реалізувати імплементацію нових концепцій і нових підходів у науці, навчальному процесі та в управлінні університетом. Креативність у науці - це інтердисциплінарний і мультидисциплінарний підходи при вирішенні наукових завдань; у навчальному процесі - це нові методи для стимуляції інтересу студентів, а в управлінні університетомце пошук нових можливостей фінансування, і створення нових ефективних структур університету.

Головними вимірами креативності повинні бути передусім інтелектуальне управління, чутливість до проблем, оригінальність, незвичайність, дотепність і кмітливість. На перший погляд здається дивним, що в університетах ми замислюємося над терміном креативності, який повинен бути природним атрибутом нашої діяльності, але дуже часто стикаємося з тим, що це зовсім не так, і багато вишів живе за інерцією.

Абсолютно новим терміном для університетів третього тисячоліття є поняття культури якості, яке відбиває проблеми, як реалізувати процеси впровадження та контролю якості у всіх галузях діяльності університету, як побудувати внутрішні і зовнішні структури для контролю якості, як порівнювати різні університети і робити об'єктивний рейтинг університетів, факультетів, кафедр і наукових лабораторій, і як допомогти сильним університетам, щоб вони стали ще сильнішими. Все це зводиться до культури якості, яку ми поки що важко сприймаємо, і, напевно, тому дуже повільно впроваджуємо в життя наших університетів.

Не знаю, чи вдалося мені зробити перелік всіх важливих атрибутів університетів майбутнього, але я повністю впевнений у тому, що мої роздуми про університети майбутнього дуже актуальні і в Україні.

Таким чином, нарешті дозвольте мені ще раз висловити глибоку подяку Академії наук вищої школи України і всім Вам за почесне звання та побажати університетам і вишам України розвиватися ще динамічніше і яскравіше!

Дякую за увагу!