Академія наук вищої школи України

 

Загальна інформація. Історичний нарис.

 

Академія наук вищої школи України є громадською науковою неприбутковою організацією, яка у відповідності до Законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту» об'єднує вчених вищих навчальних закладів для сприяння в проведенні фундаментальних і прикладних досліджень у галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук, обміну науковим та педагогічним досвідом, захисту їх фахових інтересів. Академія у своїй діяльності співпрацює з центральними органами виконавчої влади в галузі освіти і науки, з іншими державними органами, які мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науковими інститутами Національної академії наук України і галузевими та іншими науковими державними й недержавними установами.

Головною метою діяльності Академії є всебічне сприяння розвитку наукових досліджень та вдосконалення на цій основі навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах України. Для досягнення мети Академія розв'язує такі завдання:

бере участь у формуванні наукової політики в галузі фундаментальних та прикладних досліджень з основних напрямків гуманітарних, природничих і технічних наук;

бере участь у координації наукових досліджень, що виконуються у вищих навчальних закладах країни, проведенні експертизи наукових програм (проектів) та результатів їх виконання;

сприяє вихованню наукової еліти, яка керується принципами наукової об'єктивності, демократичності та етики;

сприяє піднесенню рівня української науки та її інтеграції зі світовою;

сприяє найповнішому використанню наукового потенціалу вищих навчальних закладів в інтересах розвитку освіти і науки України.

Академія діє згідно зі Статутом, затвердженим Установчими зборами 27 листопада 1992 р. і зареєстрованим Міністерством юстиції України 10 березня 1993 р. (свідоцтво №422), з пізнішими змінами та доповненнями, останні з яких було затверджено Конференцією Академії 28 листопада 2016 року.

Вищим керівним органом Академії є Загальні збори (Конференція), які скликаються не рідше одного разу на рік. У період між Загальними зборами (Конференціями) керівництво Академією здійснює Президія на чолі з Президентом, що обираються Загальними зборами (Конференцією) терміном на 3 роки. Основою організаційної структури Академії є її наукові та обласні (регіональні відділення).

Дійсними членами Академії обирають провідних учених, докторів наук, які працюють у вищих навчальних закладах, збагатили науку визначними результатами, сформували власні наукові школи. Почесними академіками обираються українські та іноземні вчені, які збагатили науку працями першорядного значення, створили загальновизнані наукові школи та зробили значний внесок у розвиток освіти.

Заснування АН ВШ України відбулося на тлі процесів демократизації української науки початку 1990-х років. Воно стало відповіддю на об’єктивну потребу піднести статус університетської науки, яка в рамках адміністративної системи, виробленої ще за часів СРСР, перебувала в дискримінованому становищі щодо науки академічної.

До першої ініціативної групи зі створення АН ВШ України ввійшли відомі українські вчені, професори Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктори фізико-математичних наук Віталій Іларіонович Стріха і Юрій Іванович Чутов та доктор геолого-мінералогічних наук Микола Іванович Дробноход. На скликані ініціативною групою Установчі збори 27 листопада 1992 року прибуло 50 провідних докторів наук, професорів українських ВНЗ, які й стали академіками-засновниками АН ВШ України. 

Збори затвердили Статут Академії, обрали її керівництво. Першим президентом АН ВШ України було обрано В.І.Стріху, віце-президентами – М.І.Дробнохода та Ю.І.Чутова, головним ученим секретарем – М.Г.Кувшинського.

Перші роки роботи Академії стали часом її інтенсивної організаційної розбудови, підвищення її авторитету. Регіональні відділення АН ВШ України було створено в усіх обласних центрах України. Її наукові відділення охоплювали весь спектр наукової тематики, яка розвивалася в українських ВНЗ. Великий престиж серед наукової громадськості одержали Академічні Нагороди Святого Володимира (щороку присуджується за громадську діяльність, яка сприяє розвитку української освіти й науки) та Ярослава Мудрого (присуджується за досягнення в галузі науки й техніки). АН ВШ України стала організатором численних наукових конференцій, семінарів, «круглих столів», присвячених актуальним проблемам розвитку української науки й вищої школи.

Колективними членами АН ВШ України стали провідні ВНЗ України, тож у роботі Академії на кінець 1998 року брали участь не тільки 418 її дійсних членів, але й тисячі професорів та доцентів із практично всіх провідних ВНЗ - інтелектуальний цвіт України.

Проте в цей же час в житті Академії почали проявлятися й стагнаційні тенденції, пов’язані значною мірою із загальною зміною суспільної атмосфери, згасанням демократичного імпульсу початку 1990-х, надзвичайно скрутним фінансовим становищем української науки й освіти загалом. Тяжким ударом для Академії стало те, що 8 лютого 1999 року передчасно пішов з життя її засновник і перший президент В.І.Стріха. 18 грудня того ж року новим президентом АН ВШ України обрано М.І.Дробнохода.

У цей період у роботі АН ВШ України з’являються кризові явища, спричинені тим, що її тодішній головний учений секретар вирішив використати високий авторитет Академії в особистих цілях і на проведених без належного кворуму зборах оголосив себе «президентом академії». Використання цією особою незаконно виготовленої печатки й назви Академії для прикриття діяльності його власної структури (яку в 2007 році було врешті-решт легалізовано як «академію наук вищої освіти») завдало АН ВШ України значної моральної і матеріальної шкоди.

Загальними зборами Академії, проведеними у суворій відповідності до її Статуту 17 квітня 2004 року, обрано новий склад керівництва Академії на чолі з президентом М.І.Дробноходом. Рішенням Голосіївського місцевого суду м.Києва від 2 березня 2006 року, яке вступило в законну силу, підтверджено легітимність цих зборів. Починаючи з 2004 року, відбувалося відродження науково-організаційного життя АН ВШ України. Стабільно працювала її Президія та більшість наукових відділень. Центральними подіями для Академії за вказаний період стало започаткування традиції проведення щорічних Академічних читань пам’яті В.І.Стріхи, які набули статусу одного з помітних форумів університетської науки (у 2017 році відбулися вже XIV Академічні читання); поновлення видання «Наукових записок АН ВШ України»; створення сайту Академії http://anvsu.org.ua , який вміщує оперативну інформацію про життя АН ВШ України, публікує статті академіків. Упродовж багатьох років Академія видавала авторитетний науково-практичний щоквартальник «Освіта і управління». За участю вчених Академії відбуваються численні наукові конференції, семінари, «круглі столи» тощо.

Підвищенню статусу Академії, можливостей її впливу на ситуацію в науково-освітній сфері сприяла робота Президента АН ВШ України М.І.Дробнохода на посаді радника міністра освіти і науки України (2005-2010), члена Колегії МОН (2008-2010) та члена Піклувальної ради Стипендіальної програми «Завтра.UA» Благодійного фонду Віктора Пінчука. Академія послідовно відгукувалася на важливі події в науково-освітньому житті держави, брала участь в обговоренні та вносила пропозиції до проектів державних нормативних документів. За її поданням низку провідних науковців було відзначено державними нагородами.

Звітно-виборна Конференція Академії 24 квітня 2010 року переобрала М.І.Дробнохода президентом АН ВШ України на черговий трирічний термін, сформувала новий склад Президії та Контрольно-ревізійної комісії, визначила основі напрями роботи Академії на подальший період. На жаль, тяжка хвороба М.І.Дробнохода спричинила 7 жовтня 2013 року його передчасну смерть.

11 жовтня під головуванням віце-президента АН вищої школи України М.В.Стріхи відбулося засідання Президії Академії, в якому взяли участь 17 з 22 членів Президії. Проінформувавши про становище, в якому опинилася Академія після смерті свого довголітнього президента, і наголосивши, що таке становище вимагає ряду швидких і продуманих заходів, М.В.Стріха запропонував покласти тимчасове виконання обовязків Президента Академії на академіка-секретаря наукового відділення інформатики і системного аналізу відомого вченого у галузі системного аналізу Олександра Григоровича Наконечного. Президія Академії одноголосно підтримала цю пропозицію і визначила перелік першочергових кроків, які слід здійснити з метою успішного проведення чергової звітно-виборної конференції Академії.

15 лютого 2014 року, у розпал драматичних подій Революції Гідності, в приміщенні головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулися ХІ Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи та Звітно-виборча Конференція АН ВШ України. Для участі в них зібралися понад 100 провідних учених, які представляли Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Одесу, Івано-Франківськ, Чернівці, Острог, Запоріжжя, інші університетські центри нашої держави. Учасників конференції привітала голова комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Л.М.Гриневич. Вона висловила подяку Академії за її принципову громадянську позицію, розповіла про сучасний стан науки і освіти, зумовлений зневагою правлячих еліт до проблем цих ключових галузей, зупинилася на баченні шляхів виходу з гострої суспільно-політичної кризи в державі. Учасники Конференції одноголосно обрали О.Г.Наконечного президентом АН вищої школи України, сформували новий склад Президії Академії.

18 червня 2016 року відбулася чергова Конференція Академії, яка ввійшла в 25 рік своєї роботи, об’єднуючи понад 350 провідних українських та закордонних учених. Першочерговими напрямками роботи Президії АН ВШ України на подальший період ця Конференція визначила:

· участь у процесах реформування української вищої освіти й науки, імплементації норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

· участь у організації підтримки пріоритетних напрямків наукових досліджень у вищих навчальних закладах України, зокрема й тих, які мають оборонне спрямовання, шляхом тісної взаємодії з Міністерством освіти та науки України;

· допомогу науковцям, викладачам, науковим установам та вищим навчальним закладам, евакуйованим з окупованих територій;

· донесення до світової академічної спільноти правди про агресію Росії проти України;

· обмін інформацією з іншими науковими вітчизняними та зарубіжними організаціями;

· діяльність у напрямку розширення україномовного освітнього та наукового простору;

· сприяння інтеграції України в Європейський освітній та науковий простір, зокрема шляхом активної участі в програмі «Горизонт-2020»;

· співпрацю з НАН України з метою забезпечення освітнього процесу сучасними українськими підручниками та посібниками;

· проведення наукових сесій, з’їздів, конференцій, подальше підвищення науково-організаційного рівня головного наукового форуму Академії – щорічних Академічних читань пам’яті В.І.Стріхи;

· активізацію науково-організаційної роботи всіх без винятку наукових та регіональних відділень Академії;

· видавничу діяльність Академії (видання наукових збірників, щорічників, наукових записок тощо);

· моніторинг ситуації в освітній і науковій сферах, підтримку наукових шкіл.

Про громадський вплив АН вищої школи України свідчить те, що її дійсними членами є С.М.Квіт (міністр освіти і науки України в 2014-2016 роках, радник Президента України з 2016 року); М.В.Стріха (заступник міністра освіти і науки України у 2008-2010 роках і з 2014 року), ректори таких провідних ВНЗ держави, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Л.В.Губерський), Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна (В.С.Бакіров), Національний університет «Острозька Академія» (І.Д.Пасічник), та ряду інших університетів, президент Національної академії медичних наук України В.І.Цимбалюк, проректори багатьох ВНЗ, керівники наукових установ тощо. Президент АН вищої школи України О.Г.Наконечний є членом Колегії Міністерства освіти і науки України. Дійсні члени Академії І.О.Анісімов та О.П.Воробйова стали влітку 2017 року членами першого складу Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

Важливо наголосити: практично всі дійсні члени АН вищої школи України, об’єднані сьогодні в 16 наукових відділень, є фундаторами власних наукових шкіл, збагатили науку результатами першорядного значення, активно працюють на освітянській ниві. Майже всі вони беруть активну участь у діяльності різних спеціалізованих та експертних рад, редакційних колегій відомих наукових видань, вшановані державними та науковими відзнаками. Чимало їх обрано дійсними членами та членами-кореспондентами найпрестижніших міжнародних наукових товариств та державних академій України.

 

 

Академіки-засновники АН ВШ України,

обрані Установчими зборами 27 листопада 1992 року

 

1. Алексюк А.М. (Київ)

2. Андрейчин М.А. (Тернопіль)

3. Андрієнко Д.П. (Київ)

4. Барінов Е.Ф. (Донецьк)

5. Бєлов Ю.А. (Київ)

6. Білодід О.І. (Київ)

7. Білоус В.І. (Умань)

8. Білоус В.М. (Одеса)

9. Буткевич В.Г. (Київ)

10. Великий М.М. (Львів)

11. Влох І.Й. (Львів)

12. Влох О.Г. (Львів)

13. Ворошилов Ю.В. (Ужгород)

14. Головач А.В. (Київ)

15. Губар С.І. (Черкаси)

16. Гудивок П.М. (Ужгород)

17. Дороговцев А.Я. (Київ)

18. Дробноход М.І. (Київ)

19. Зима В.Л. (Київ)

20. Івасишен С.Д. (Чернівці)

21. Каретніков В.Г. (Одеса)

22. Кирилюк В.П. (Львів)

23. Коляденко В.Г. (Київ)

24. Комендар В.І. (Ужгород)

25. Корнілов М.Ю. (Київ)

26. Кувшинський М.Г. (Київ)

27. Куліш В.В. (Суми)

28. Лобойко О.Я. (Харків)

29. Ляшенко І.М. (Київ)

30. Мощич П.С. (Київ)

31. Набиванець Б.Й. (Київ)

32. Нагорняк С.Г. (Київ)

33. Носенко А.Є. (Львів)

34. Петренко П.В. (Київ)

35. Пістун М.Д. (Київ)

36. Рудницький В.Б. (Хмельницький)

37. Савицький В.Г. (Львів)

38. Савула Я.Г. (Львів)

39. Саух П.Ю. (Рівне)

40. Савчук В.С. (Київ)

41. Сікора В.Д. (Київ)

42. Сливка В.Ю. (Ужгород)

43. Слюсарчук В.Ю. (Рівне)

44. Стріха В.І. (Київ)

45. Федоренко О.І. (Суми)

46. Фіцула М.М. (Тернопіль)

47. Чередниченко О.І. (Київ)

48. Чутов Ю.І. (Київ)

49. Яблонський В.А. (Кам’янець-Подільський)

50. Яцимирський В.К. (Київ)

 

 

Президенти АН вищої школи України

 

Віталій Іларіонович СТРІХА,

президент Академії у 1992-1999 роках

 

Визначний український учений-фізик, педагог та громадський діяч. Ініціатор створення й перший президент АН ВШ України.

Народився в Києві 30 травня 1931 року в інтелігентній українській родині. 1950 року на «відмінно» закінчив школу і того ж року вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. З 1952 року продовжував навчання на новоствореному радіофізичному факультеті КДУ, який і закінчив 1955 року. Відтоді й до останніх днів життя наукова й педагогічна робота В.І.Стріхи пов’язана саме з цим навчальним закладом, де він пройшов шлях від інженера до керівника створеної ним проблемної лабораторії фізики та техніки напівпровідників (1964-1999), завідувача кафедри фізики напівпровідників (1975-1996), проректора з навчальної (1984-1985) та наукової (1985-1990) роботи.

На радіофізичному факультеті КДУ ім.Т.Г.Шевченка В.І.Стріха підготував і до останніх днів життя читав сім нових спецкурсів (серед них найголовніші - «Контактні явища у напівпровідниках», «Методи досліджень напівпровідників»). Читав також лекційні курси в низці іноземних університетів (Римський університет, Італія; Ягелонський університет у Кракові, Польща; «Еколь Сентраль» у Ліоні, Франція; Братиславський університет, Словаччина тощо).

Почавши наукову роботу під керівництвом фундатора напівпровідникової науки в України В.Є.Лашкарьова, у 1962 році В.І.Стріха захистив кандидатську дисертацію «Дослідження фізичних процесів у точкових діодах і їхній зв’язок із властивостями напівпровідника». З 1968 року В.І.Стріха - доктор фізико-математичних наук (дисертація «Вивчення фізичних властивостей контакту метал-напівпровідник»), з 1973 року - професор.

Основні наукові роботи вченого - в галузі вивчення та застосування контакту метал-напівпровідник. Разом зі співробітниками він розробив та експериментально підтвердив теорію реального контакту з урахуванням проміжного шару та поверхневих станів, уперше довів участь поверхневих станів у переносі струму, провів широкі дослідження поверхневих станів для різних контактів. Передбачив та виявив низку нових фізичних ефектів. Це дозволило розробити та впровадити у виробництво широкий клас надвисокочастотних діодів та інтегральних схем.

В.І.Стріха розробив наукові основи виготовлення напівпровідникових приладів з бар’єром Шотткі (детекторів, змішувальних та помножувальних діодів, транзисторів), внаслідок чого було розроблено 16 нових типів НВЧ приладів. Протягом багатьох років був керівником всесоюзної програми з приладів на основі бар’єру Шотткі, очолював низку інших республіканських та міжвідомчих програм, був членом багатьох наукових рад, редколегій кількох наукових видань («Известия вузовФизика», «Оптоэлектроника и полупроводниковая техника» тощо).

Учений також розробив теорію та створив ефективні сонячні елементи на основі контактних структур. Принципово заперечуючи доцільність пріоритетного розвитку ядерної енергетики, обстоював активне використання екологічно безпечних відновлюваних джерел енергії. Протягом кількох років очолював державну науково-технічну програму «Нетрадиційні джерела енергії, включаючи сонячні, вітрові та електрохімічні». Був піонером вивчення в Україні біосенсорів (ці роботи протягом останніх років життя В.І.Стріхи велися в активному співробітництві з французькими науковцями).

В.І.Стріха - автор понад 350 наукових праць, серед яких 7 монографій, 3 підручники та посібники, зокрема «Теоретические основы работы контакта металл-полупроводник» (К.: 1974), «Контактные явленияв полупроводниках» (К.: 1982), «Контактні явища в напівпровідниках» (разом з Г.І.Пекою, К.: 1992), «Солнечные элементы на основе контакта металл-полупроводник» (разом з С.С.Кільчицькою, С.-Петербург: 1992). Статтю В.І.Стріхи «Випрямляючі властивості контакту метал-напівпровідник» (1967) було передруковано у спецвипуску «Українського фізичного журналу», виданого до 90-річчя НАН України, серед 35 найвидатніших праць українських фізиків за всі роки (разом зі статтями Л.Ландау, Л.Шубнікова, М.Боголюбова, К.Толпига, В.Лашкарьова, інших класиків вітчизняної науки).

Підготував 5 докторів та 28 кандидатів наук.

В.І.Стріха - лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1970) та Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1996)Соросівський професор (1994).

Автор низки досліджень та публіцистичних статей, присвячених проблемам збереження й розвитку науки та вищої освіти в Україні. Будучи людиною широкого гуманістичного світогляду й активної життєвої позиції, В.І.Стріха присвятив останні роки життя збереженню науково-освітнього потенціалу України, інтелекту української нації. Свої уявлення про справді демократичний характер науки, нерозривність науки й освіти В.І.Стріха прагнув реалізувати в рамках створеної ним АН вищої школи України, академіком і президентом якої він був від 27.11.1992 року й до кінця свого життя.

Помер В.І.Стріха 8 лютого 1999 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Науково-громадська діяльність В.І.Стріхи вшанована академічною Нагородою Святого Володимира (2004, посмертно). Починаючи з 2004 року, проводяться щорічні Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи, які є головним науковим форумом АН вищої школи України. У 2017 році в приміщенні факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем КНУ імені Тараса Шевченка встановлено меморіальну дошку на честь В.І.Стріхи.

 

 

 

Микола Іванович ДРОБНОХОД,

президент Академії у 1999-2013 роках

 

Визначний учений-геолог і освітянський діяч, доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Один з ініціаторів створення АН вищої школи України, другий президент Академії.

М.І.Дробноход народився 14 квітня 1940 року в селі Бурівці Городнянського району на Чернігівщині. Після закінчення геологічного факультету Київського університету ім.Т.Г.Шевченка (1962) працював в Українському геологорозвідувальному інституті, а з 1965 року й до останніх днів життя – знову в рідній «альма матер» (з 1993 року – за сумісництвом). У 1974–1979 роках перебував у тривалому відрядженні за кордоном як викладач Кабульського політехнічного інституту (Афганістан). У 1993–1999 роках очолював Державну академію керівних кадрів освіти, а в 2006 - 2012 роках був заступником директора Національного НДІ українознавства МОН України. У 1968 році М.І.Дробноход захистив кандидатську, а в 1988 році – докторську дисертацію. У 1990 році йому було присвоєно вчене звання професора.

В доробку ученого - понад 250 наукових праць, з них – 10 монографій, 4 підручники, 8 навчально-методичних посібників. М.І.Дробноход підготував понад 10 докторів і кандидатів наук.

М.І.Дробноходу були притаманні виняткова широчінь і різноплановість наукових інтересів. Він зробив вагомий внесок у розв’язання проблеми прогностичного моделювання складних природно-техногенних систем України та розробку наукових основ екологічно чистого водопостачання і раціонального водокористування. Широке визнання здобули його праці з питань сталого екологічно безпечного розвитку, неперервної екологічної освіти, реформування національної науки і освіти.

Водночас М.І.Дробноход зробив вагомий внесок у становлення в Україні системи навчання керівних кадрів освіти, зокрема державних службовців. З 1997 року й до кінця життя він – засновник і головний редактор науково-практичного журналу «Освіта і управління».

М.І.Дробноходу завжди була притаманна активна життєва позиція. З 2000 року він – член Національної комісії з питань сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України, у 2006 - 2010 роках – член Колегії МОН України, у 2005 – 2011 роках член Піклувальної ради Стипендіальної програми «Завтра.UА» Благодійного фонду Віктора Пінчука.

У 1992 році М.І.Дробноход став одним з 50 академіків-засновників АН вищої школи України, а з лютого 1999 року й до останніх днів життя незмінно очолював цю авторитетну всеукраїнську наукову громадську організацію.

Заслуги М.І.Дробнохода було широко визнано в Україні і за її межами. Декретом уряду Франції він був нагороджений орденом «Академічних пальм» (1997). М.І.Дробноход - лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1997) та Святого Володимира АН ВШ України (2007), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2008).

Помер М.І.Дробноход після тяжкої тривалої хвороби 7 жовтня 2013 року. Поховано його на центральній алеї Берковецького кладовища в Києві.

 

 

Олександр Григорович НАКОНЕЧНИЙ,

президент Академії з 2014 року

 

Відомий учений у галузі системного аналізу. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН вищої школи України з 1996 року, третій президент Академії.

О.Г.Наконечний народився 9 січня 1946 року в селі Красне Обухівського району Київської області. В 1969 році закінчив механіко-математичний факультет КДУ ім.Т.Г.Шеченка і відразу ж почав працювати на щойно організованому факультет кібернетики: на посаді асистента (1971–1975), старшого викладача (1975–1978), доцента (1978–1983), професора (1983–1995). В 1995 році очолив кафедру теорії автоматизованих систем (нині – кафедра системного аналізу та теорії прийняття рішень). В 1973 році захистив кандидатську дисертацію «Моментні функції старших порядків випадкових процесів» (керівник – академік АН України А.В.Скороход), а в 1981 році – докторську дисертацію «Мінімаксне оцінювання функціоналів від розв’язків рівнянь з частинними похідними».

Завідувач кафедри системного аналізу та теорії прийняття рішень факультету кібернетики КНУ ім.Т.Г.Шевченка. Читає нормативні курси «Системи та методи підтримки прийняття рішень», «Сучасні проблеми оптимізації та ідентифікації». Основні напрями наукових досліджень пов’язані із проблемами прийняття рішень в умовах невизначеності та проблемами системного аналізу процесів різної природи.

О.Г.Наконечний - автор понад 200 наукових праць, 3 монографій та 4 навчальних посібників. У галузі прикладної математики створив власну наукову школу, підготував 15 кандидатів та 6 докторів наук.

О.Г.Наконечний - член редколегій кількох наукових журналів. Керівник українсько-американського CRDF-проекту (КНУ ім. Т. Шевченка – Йельський університет, 1997 – 1999) та українсько-шведського проекту (КНУ ім. Т. Шевченка – Стокгольмський Королівський технологічний інститут, 2001 – 2003). З 2000 року очолює програмний комітет Міжнародної конференції «Прийняття рішень в умовах невизначеності».

Голова спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій (1995– 1997, 2005–2007). Постійно працює в експертній раді ВАК України з інформатики, у 2000–2002 роках – заступник голови ради.

З 2014 року є членом Ради Державного фонду фундаментальних досліджень України, з 2016 року – член колегії МОН України.

Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2000), Нагороди Святого Володимира АН ВШ України (2016). Нагороджений Почесною грамотою МОН України (2007).

О.Г.Наконечний обраний академіком АН ВШ України в 1996 році. У 2004-2013 роках - член Президії АН ВШ України, академік-секретар відділення системного аналізу та інформатики. 11 жовтня 2013 року після смерті М.І.Дробнохода Президія АН вищої школи України поклала на О.Г.Наконечного виконання обов’язків президента Академії. 15 лютого 2014 року Конференція АН ВШ України одноголосно обрала О.Г.Наконечного Президентом Академії.