eng

Академія наук вищої школи України

 

АН вищої школи України – всеукраїнська громадська організація, що об’єднує провідних науковців і викладачів вищих навчальних закладів України, які проводять фундаментальні та прикладні дослідження у галузі природничих, технічних та гуманітарних наук. Академія сприяє інтеграції науки з навчальним процесом. У своїй діяльності вона співпрацює з Міністерством освіти і науки України та іншими міністерствами, які мають вищі навчальні заклади, Державним комітетом з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, науковими інститутами Національної академії наук України і галузевими та іншими науковими державними й недержавними установами, спираючись на наукові та науково-організаційні підрозділи вищих навчальних закладів України.

Академія діє згідно зі Статутом, затвердженим Установчими зборами 27 листопада 1992 р. і зареєстрованим Міністерством юстиції України 10 березня 1993 р. (свідоцтво №422), зі змінами та доповненнями, затвердженими Загальними зборами 18 грудня 1999 р. та 17 квітня 2004 р.,  Конференцією 8 квітня 2006 р., та Загальними зборами 15 грудня 2007 р., погодженими в установленому порядку Міністерством юстиції України.

Вищим керівним органом Академії є Загальні збори (Конференція), які скликаються не рідше одного разу на рік. У період між Загальними зборами (Конференціями) керівництво Академією здійснює Президія на чолі з Президентом, які обираються Загальними зборами (Конференцією) терміном на 3 роки. Основою організаційної структури Академії є її наукові та регіональні відділення. Дійсними членами Академії обирають провідних учених, докторів наук, які працюють у вищих навчальних закладах, збагатили науку визначними результатами, сформували власні наукові школи.  

Заснування АН ВШ України відбулося на тлі процесів демократизації української науки початку 1990-х років. Воно стало відповіддю на об’єктивну потребу піднести статус університетської науки, яка в рамках адміністративної системи, виробленої ще за часів СРСР, перебувала в дискримінованому становищі щодо науки академічної.

До першої ініціативної групи зі створення АН ВШ України  ввійшли відомі українські вчені, професори Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктори фізико-математичних наук Віталій Іларіонович Стріха і Юрій Іванович Чутов та доктор геолого-мінералогічних наук Микола Іванович Дробноход. На скликані ініціативною групою Установчі збори 27 листопада 1992 року прибуло 50 провідних докторів наук, професорів українських ВНЗ, які й стали академіками-засновниками АН ВШ України. 

Збори затвердили Статут Академії, обрали її керівництво. Першим президентом АН ВШ України було обрано В.І.Стріху, віце-президентами – М.І.Дробнохода та Ю.І.Чутова, головним ученим секретарем – М.Г.Кувшинського.

Перші роки роботи Академії стали часом її інтенсивної організаційної розбудови, підвищення її авторитету. Регіональні відділення АН ВШ України було створено в усіх обласних центрах України. Її наукові відділення охоплювали весь спектр наукової тематики, яка розвивалася в українських ВНЗ. Великий престиж серед наукової громадськості одержали Академічні Нагороди Святого Володимира (щороку присуджується за громадську діяльність, яка сприяє розвитку української освіти й науки) та Ярослава Мудрого (присуджується за досягнення в галузі науки й техніки). АН ВШ України стала організатором численних наукових конференцій, семінарів, “круглих столів”, присвячених актуальним проблемам розвитку української науки й вищої школи.

Колективними членами АН ВШ України стали провідні ВНЗ України, тож у роботі Академії на кінець 1998 року брали участь не тільки 418 її дійсних членів, але й тисячі професорів та доцентів із практично всіх провідних ВНЗ - інтелектуальний цвіт України.

Проте в цей же час в житті Академії почали проявлятися й стагнаційні тенденції, пов’язані значною мірою із загальною зміною суспільної атмосфери, згасанням демократичного імпульсу початку 1990-х, надзвичайно скрутним фінансовим становищем української науки й освіти загалом. Тяжким ударом для Академії стало те, що 8 лютого 1999 року передчасно пішов з життя її засновник і перший президент В.І.Стріха. 18 грудня того ж року новим президентом АН ВШ України обрано М.І.Дробнохода.

У цей період у роботі АН ВШ України з’являються кризові явища, спричинені тим, що тодішній головний учений секретар Академії М.І.Дубина вирішив використати високий авторитет Академії в особистих цілях. Оскільки на перешкоді цьому стояло здорове ядро Академії на чолі з М.І.Дробноходом, 21 грудня 2002 року, на проведених без належного кворуму «загальних зборах», усупереч Статутові було оголошено про обрання «президентом» АН ВШ України М.І.Дубини. Переважна більшість академіків цих зборів не визнала, і тому всі реєстраційні документи Академії та її печатка й надалі перебували в легітимного президента АН ВШ України М.І.Дробнохода. Проте тривале використання М.І.Дубиною незаконно виготовленої печатки й назви Академії для прикриття діяльності власної віртуальної структури завдало АН ВШ України значної моральної і матеріальної шкоди. Тому 23 квітня 2005 року Конференція АН ВШ України на підставі Статуту виключила М.І.Дубину з Академії й позбавила його звання академіка.

Загальними зборами Академії 17 квітня 2004 року обрано новий склад керівництва Академії на чолі з президентом М.І.Дробноходом. Рішенням Голосіївського місцевого суду м.Києва від 2 березня 2006 року, яке вступило в законну силу, підтверджено легітимність цих зборів. Це поклало край спекуляціям навколо того, хто має право законно використовувати назву Академії. Конференція АН ВШ України 8 квітня 2006 року інформувала наукову громадськість: всі дипломи академіків і почесних академіків АН ВШ України, лауреатів академічних нагород, видані, починаючи з 2002 року, за підписом виключеного з Академії М.І.Дубини, щодо якого прокуратурою порушено кримінальну справу за фактами шахрайства й підробки документів, є нечинними.

Починаючи з 2004 року, відбувалося відродження науково-організаційного життя АН ВШ України. Стабільно працювала її Президія та більшість наукових відділень. Центральними подіями для Академії за вказаний період стали: щорічні Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи, які набули статусу одного з помітних форумів університетської науки; поновлення видання “Наукових записок АН ВШ України”; відкриття сайту Академії http://anvsu.org.ua , який вміщує оперативну інформацію про життя АН ВШ України, публікує статті  академіків, налагодження випуску широкопрофільного англомовного наукового журналу «Наукові обрії» (“Scientific Horizons”, засновник – Західний науковий центр АН ВШ України). Упродовж багатьох років Академія видає авторитетний науково-практичний щоквартальник “Освіта і управління”. За участю вчених Академії відбуваються численні наукові конференції, семінари, “круглі столи” тощо.

Підвищенню статусу Академії, можливостей її впливу на ситуацію в науково-освітній сфері сприяла робота Президента АН ВШ України М.І.Дробнохода на посаді радника міністра освіти і науки України (2005-2010), члена Колегії МОН (2008-2010) та члена Піклувальної ради Стипендіальної програми “Завтра.UA” Благодійного фонду Віктора Пінчука. Академія послідовно відгукувалася на важливі події в науково-освітньому житті держави, брала участь в обговоренні та вносила пропозиції до проектів державних нормативних документів. За її поданням низку провідних науковців було відзначено державними нагородами.

Звітно-виборна Конференція Академії 24 квітня 2010 року переобрала М.І.Дробнохода президентом АН ВШ України на черговий трирічний термін, сформувала новий склад Президії та Контрольно-ревізійної комісії, визначила основі напрями роботи Академії на подальший період. Вони, зокрема, включають участь у процесах реформування української вищої освіти й науки; участь у визначенні основних напрямів наукових досліджень у вищих навчальних закладах України шляхом тіснішої взаємодії з Міністерством освіти та науки України, Державним комітетом України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, Комітетом Верховної Ради України з питань освіти та науки; обмін інформацією з іншими науковими вітчизняними та зарубіжними організаціями; діяльність у напрямі розширення україномовного освітнього простору; співпрацю з НАН України задля забезпечення освітнього процесу сучасними українськими підручниками; захист прав працівників вищої школи, - викладачів, науковців та керівників.

Членами Академії (академіками й почесними академіками), згідно з ухвалою Конференції АН ВШ України від 24 квітня 2010 року, є 307 провідних українських і закордонних учених. Важливо наголосити: практично всі академіки є фундаторами власних наукових шкіл, збагатили науку результатами першорядного значення, активно працюють на освітянській ниві. Майже всі вони беруть активну участь у діяльності різних спеціалізованих та експертних рад, редакційних колегій відомих наукових видань, вшановані державними та науковими відзнаками. Чимало їх обрано дійсними членами та членами-кореспондентами найпрестижніших міжнародних наукових товариств та державних академій України.

 

Академіки-засновники АН ВШУ,

обрані Установчими зборами 27 листопада 1992 року

 

1. Алексюк А.М. (Київ)

2. Андрейчин М.А. (Тернопіль)

3. Андрієнко Д.П. (Київ)

4. Барінов Е.Ф. (Донецьк)

5. Бєлов Ю.А. (Київ)

6. Білодід О.І. (Київ)

7. Білоус В.І. (Умань)

8. Білоус В.М. (Одеса)

9. Буткевич В.Г. (Київ)

10. Великий М.М. (Львів)

11. Влох І.Й. (Львів)

12. Влох О.Г. (Львів)

13. Ворошилов Ю.В. (Ужгород)

14. Головач А.В. (Київ)

15. Губар С.І. (Черкаси)

16. Гудивок П.М. (Ужгород)

17. Дороговцев А.Я. (Київ)

18. Дробноход М.І. (Київ)

19. Зима В.Л. (Київ)

20. Івасишен С.Д. (Чернівці)

21. Каретніков В.Г. (Одеса)

22. Кирилюк В.П. (Львів)

23. Коляденко В.Г. (Київ)

24. Комендар В.І. (Ужгород)

25. Корнілов М.Ю. (Київ)

26. Кувшинський М.Г. (Київ)

27. Куліш В.В. (Суми)

28. Лобойко О.Я. (Харків)

29. Ляшенко І.М. (Київ)

30. Мощич П.С. (Київ)

31. Набиванець Б.Й. (Київ)

32. Нагорняк С.Г. (Київ)

33. Носенко А.Є. (Львів)

34. Петренко П.В. (Київ)

35. Пістун М.Д. (Київ)

36. Рудницький В.Б. (Хмельницький)

37. Савицький В.Г. (Львів)

38. Савула Я.Г. (Львів)

39. Саух П.Ю. (Рівне)

40. Савчук В.С. (Київ)

41. Сікора В.Д. (Київ)

42. Сливка В.Ю. (Ужгород)

43. Слюсарчук В.Ю. (Рівне)

44. Стріха В.І. (Київ)

45. Федоренко О.І. (Суми)

46. Фіцула М.М. (Тернопіль)

47. Чередниченко О.І. (Київ)

48. Чутов Ю.І. (Київ)

49. Яблонський В.А. (Кам’янець-Подільський)

50. Яцимирський В.К. (Київ)

 

СТРІХА Віталій Іларіонович

 

Визначний український учений-фізик, педагог та громадський діяч. Ініціатор створення й перший президент АН ВШ України.

Народився в Києві 30.05.1931 р. в інтелігентній українській родині. 1950 р. на відмінно закінчив школу і того ж року вступив на фізичний ф-т Київського державного ун-ту ім. Т.Шевченка. З 1952 р. продовжував навчання на новоствореному радіофізичному ф-ті КДУ, який і закінчив 1955 р. Відтоді й до останніх днів життя наукова й педагогічна робота В.І.Стріхи пов’язана саме з цим навчальним закладом, де він пройшов шлях від інженера до керівника створеної ним проблемної лабораторії фізики та техніки напівпровідників (1964-1999), завідувача кафедри фізики напівпровідників (1975-1996), проректора з навчальної (1984-1985) та наукової (1985-1990) роботи.

На радіофізичному ф-ті КДУ ім.Т.Шевченка В.І.Стріха підготував і до останніх днів життя читав сім нових спецкурсів (серед них найголовніші - «Контактні явища у напівпровідниках», «Методи досліджень напівпровідників»). Читав також лекційні курси в низці іноземних університетів (Римський університет, Італія; Ягелонський університет у Кракові, Польща; «Еколь Сентраль» у Ліоні, Франція; Братиславський університет, Словаччина тощо).

У 1962 р. В.І.Стріха захистив кандидатську дисертацію «Дослідження фізичних процесів у точкових діодах і їхній зв’язок із властивостями напівпровідника» (науковий керівник - професор В.Є.Лашкарьов, один із фундаторів напівпровідникової науки в Україні). З 1968 р. В.І.Стріха - доктор фізико-математичних наук (дисертація «Вивчення фізичних властивостей контакту метал-напівпровідник»), з 1973 р. - професор.

Основні наукові роботи - в галузі вивчення та застосування контакту метал-напівпровідник. Разом зі співробітниками розробив та експериментально підтвердив теорію реального контакту з урахуванням проміжного шару та поверхневих станів, уперше довів участь поверхневих станів у переносі струму, провів широкі дослідження поверхневих станів для різних контактів. Передбачив та виявив низку нових фізичних ефектів. Це дозволило розробити та впровадити у виробництво широкий клас надвисокочастотних діодів та інтегральних схем.

Розробив наукові основи виготовлення напівпровідникових приладів з бар’єром Шотткі (детекторів, змішувальних та помножувальних діодів, транзисторів), внаслідок чого було розроблено 16 нових типів НВЧ приладів. Протягом багатьох років був керівником всесоюзної програми з приладів на основі бар’єру Шотткі, очолював низку інших  республіканських та міжвідомчих програм, був членом багатьох наукових рад, редколегій кількох наукових видань («Известия вузов. Физика», «Оптоэлектроника и полупроводниковая техника» тощо).

Розробив теорію та створив ефективні сонячні елементи на основі контактних структур. Принципово заперечуючи доцільність пріоритетного розвитку ядерної енергетики, обстоював активне використання екологічно безпечних відновлюваних джерел енергії. Протягом кількох років очолював  державну науково-технічну програму «Нетрадиційні джерела енергії, включаючи сонячні, вітрові та електрохімічні». Був піонером вивчення в Україні біосенсорів (ці роботи протягом останніх років життя В.І.Стріхи велися в активному співробітництві з французькими науковцями).

Автор понад 350 наукових праць, серед яких 7 монографій, 3 підручники та посібники, зокрема «Теоретические основы работы контакта металл-полупроводник» (К.: 1974), «Контактные явления в полупроводниках» (К.: 1982), «Контактні явища в напівпровідниках» (разом з Г.І.Пекою, К.: 1992), «Солнечные элементы на основе контакта металл-полупроводник» (разом з С.С.Кільчицькою, С.-Петербург:  1992) та ін. Статтю В.І.Стріхи «Випрямляючі властивості контакту метал-напівпровідник» (1967), було передруковано у спецвипуску «Українського фізичного журналу», виданого до 90-річчя НАН України, серед 35 найвидатніших праць українських фізиків за всі роки (разом зі статтями Л.Ландау, Л.Шубнікова, М.Боголюбова, К.Толпига, В.Лашкарьова, інших класиків вітчизняної науки).

Підготував 5 докторів та 28 кандидатів наук.

В.І.Стріха - лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1970) та Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1996). Соросівський професор (1994).

Автор низки досліджень та публіцистичних статей, присвячених проблемам збереження й розвитку науки та вищої освіти в Україні. Будучи людиною широкого гуманістичного світогляду й активної життєвої позиції, В.І.Стріха присвятив останні роки життя збереженню науково-освітнього потенціалу України, інтелекту української нації. Свої уявлення про справді демократичний характер науки, нерозривність науки й освіти В.І.Стріха прагнув реалізувати в рамках створеної ним АН вищої школи України, академіком і президентом якої він був від 27.11.1992 р. й до кінця життя.

Помер В.І.Стріха 8.02.1999 р., похований на Байковому кладовищі в Києві. Науково-громадська діяльність В.І.Стріхи вшанована академічною Нагородою Святого Володимира (2004, посмертно). Починаючи з 2004 р., проводяться щорічні Академічні читання пам’яті В.І.Стріхи, які є головним науковим форумом АН ВШ України.

 

Лауреати нагород Святого Володимира і Ярослава Мудрого

Академії наук вищої школи України

 

2010

 

Нагорода Святого Володимира

Хедріх (Стевановіч) Катіца

Регеда Михайло Степанович

Яблонський Валентин Андрійович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Бервено Сергій Миколайович

Терек Ольга Іштванівна

Рум’янцев Анатолій Павлович

Черноватий Леонід Миколайович

Карабан В’ячеслав Іванович

Швачко Світлана Олексіївна

Кідалов Валентин Віталійович

Коваль Валерій Вікторович

Сукач Георгій Олексійович

Бажин Анатолій Іванович

Григорків Василь Степанович

Гаращенко Федір Георгійович

Позняк Степан Павлович

 

 

2009

 

Нагорода Святого Володимира

Петренко Петро Васильович

Вакарчук Іван Олександрович

Зорівчак Роксолана Петрівна

Матковський Орест Іллярович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Бучацький Леонід Петрович

Великий Микола Миколайович

Сергійчук Володимир Іванович

Середа Борис Петрович

Шайкевич Ігор Андрійович

Закусило Олег Каленикович

 

 

2008

 

Нагорода Святого Володимира

Романовський Олексій Корнійович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Івасишен Степан Дмитрович

Молчанов Олександр Артемович

Ніколенко Юрій Васильович

 

 

2007

 

Нагорода Святого Володимира

Дзюба Іван Михайлович

Дробноход Микола Іванович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Барна Микола Миколайович

Болдирєв Ростислав Васильович

Гончарук Яків Андрійович

Григорюк Іван Панасович

Гринкевич Володимир Олександрович

Зайченко Юрій Петрович

Костишин Степан Степанович

Кузьменко Василь Іванович

Міленін Андрій Анатолійович

Новикова Марина Олексіївна

Регеда Михайло Степанович

Стріха Максим Віталійович

 

 

2006

 

Нагорода Святого Володимира

Ніколаєнко Станіслав Миколайович

Артемчук Галік Ісакович

Кононенко Петро Петрович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Гладких Володимир Андрійович

Овчарук Анатолій Миколайович

Пройдак Юрій Сергійович

Костерін Сергій Олексійович

Мірошниченко Микола Степанович

Прилуцький Юрій Іванович

Анісімов Анатолій Васильович

Демчик Михайло Васильович

Макарчик Микола Юхимович

Калуєв Алан Валерійович

Климко Григорій Никифорович

Гудивок Петро Михайлович

Тишко Федір Олексійович

 

 

2005

 

Нагорода Святого Володимира

Ситник Костянтин Меркурійович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Зорівчак Роксолана Петрівна

Матковський Орест Іллярович

Бойко Анатолій Леонідович

Патика Володимир Пилипович

Поліщук Валерій Петрович

Будзенівська Ірина Геннадіївна

Шимон Людвик Людвикович

Чумаченко Володимир Юхимович

Перестюк Микола Олексійович

Іващенко Валерій Петрович

Терещенко Василь Степанович

Бейко Іван Васильович

Яблонський Валентин Андрійович

 

 

2004

 

Нагорода Святого Володимира

Стріха Віталій Іларіонович (посмертно)

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Не присуджувалася

 

 

2003

 

Нагороди не присуджувалися

 

 

2002

 

Нагорода Святого Володимира

Курако Юрій Львович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Загнітко Анатолій Панасович

Каліущенко Володимир Дмитрович

Філіпенко Антон Сергійович

Панчук Май Іванович

Різун Володимир Володимирович

Большаков Володимир Іванович

Погрібний Анатолій Григорович

Даценко Ірина Іванівна

Туманов Віктор Андрійович

 

 

2001

 

Нагорода Святого Володимира

Мовчан Павло Михайлович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Ступін Олександр Борисович

Старикова Олена Миколаївна

Васильєвих Леонід Аркадійович

Калакура Ярослав Степанович

Винокур Іон Срульович

Ніколайчук Віталій Іванович

Запаско Яким Прохорович

Гасик Михайло Іванович

Надольний Іван Федотович

Ванханен Вільям Давилрвич

Андрущенко Віктор Петрович

 

 

2000

 

Нагорода Святого Володимира

Поляков Микола Вікторович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Наконечний Олександр Григорович

Чередниченко Олександр Іванович

Цапко Валерій Костянтинович

Пилипчик Олег Ярославович

Жупанський Ярослав Іванович

Ситенко Олексій Григорович

Лазня Ігор Вікторович

Грищак Віктор Захарович

Білоус Василь Іванович

Астрелін Ігор Михайлович

 

 

1999

 

Нагорода Святого Володимира

Євтушенко Станіслав Костянтинович

Жежеленко Ігор Володимирович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Вірченко Ніна Опанасівна

Губинський Володимир Йосипович

Ляшенко Ігор Миколайович

Поліщук Віктор Петрович

Ятель Георгій Прокопович

Яцимірський Віталій Костянтинович

 

 

1998

 

Нагорода Святого Володимира

Влох Орест Григорович

Мощич Петро Степанович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Вінніков Альберт Іванович

Зінченко Олександр Іванович

Москаленко Анатолій Захарович

Губенко Світлана Іванівна

Пістун Микола Данилович

Майборода Василь Каленикович

Горохов Євген Васильович

Слюсаренко Анатолій Гнатович

Цимбалюк Віталій Іванович

Никула Тарас Денисович

Зименковський Борис Семенович

Коноваленко Ольга Степанівна

 

 

1997

 

Нагорода Святого Володимира

Таран-Жовнір Юрій Миколайович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Андрейчин Михайло Антонович

Влох Ірина Йосипівна

Слітенко Аркадій Федорович

Попов Микола Васильович

Дробноход Микола Іванович

Мороз Олександра Мирославівна

Євтушенко Станіслав Костянтинович

Луговий Володимир Іларіонович

Острик Петро Миколайович

Шаблій Олег Іванович

Данченко Валентин Миколайович

Вакуленко Олег Васильович

Олексеюк Іван Дмитрович

 

 

1996

 

Нагорода Святого Володимира

Мельничук Дмитро Олексійович

Бородатий Василь Порфирійович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Сайко Віктор Федорович

Баранник Дмитро Харитонович

Жимела Григорій Пимонович

Александров Євген Євгенович

Бойченко Борис Михайлович

Величко Олександр Григорович

Гирін Віталій Миколайович

Панов Борис Семенович

Горовий Анатолій Федорович

Зарицький Петро Васильович

Михайленко Всеволод Євдокимович

Ангельський Олег В’ячеславович

Корнійчук Людмила Яківна

Титаренко Наталія Олексіївна

Жежеленко Ігор Володимирович

Сіпатий Віталій Іванович

 

 

1995

 

Нагорода Святого Володимира

Драч Іван Федорович

Гончарук Євген Гнатович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Качкан Володимир Атаназійович

Алексюк Анатолій Миколайович

Ґудзь Володимир Павлович

Мусієнко Микола Миколайович

Оканенко Олександр Аркадійович

Таран Наталія Юріївна

Кирилюк Віктор Павлович

Чекман Іван Сергійович

Анісімов Володимир Владиславович

Шеховцов Анатолій Федорович

Романовський Георгій Федорович

Чалий Олександр Васильович

Добровольський Валентин Миколайович

Сіворонов Альберт Олексійович

Бойко Віталій Іванович

Стріха Віталій Іларіонович

 

 

1994

 

Нагорода Святого Володимира

Гончар Олесь Терентійович

Скопенко Віктор Васильович

 

Нагорода Ярослава Мудрого

Кононенко Петро Петрович

Залюбовський Ілля Іванович

Федорченко Адольф Михайлович

Юрченко Олександр Григорович

Храпунов Сергій Михайлович

Ільницький Іван Григорович

Шищенко Петро Григорович

Бердишев Геннадій Дмитрович

Таран-Жовнір Юрій Миколайович

Алексєєва Олена Семенівна

Білоус Віталій Михайлович

Ганджа Ігор Михайлович

Мощич Петро Степанович

Шаповалов Володимир Іванович