На початок

ЗАЯВА

 

Президії Академії наук вищої школи України

 

 

У Верховній Раді зареєстрований проект Закону України "Про мови в Україні", авторами якого є народні депутати України член Партії регіонів Олександр Єфремов, лідер Компартії Петро Симоненко та депутат від Блоку Литвина Сергій Гриневецький.

Згідно з цим документом, "державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку російської мови, інших регіональних мов або мов меншин, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини". Таке положення формально узгоджується з прийнятим у демократичному світі принципі полікультурності.

Однак, дальше ознайомлення з текстом законопроекту свідчить, що реальною метою його авторів є зробити застосування державної української мови необов’язковим, натомість створити легальну ситуацію, за якої в усіх сферах суспільного життя може безроздільно панувати російська мова.

Проектом закону визначається, що "обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування російською мовою та іншими регіональними мовами або мовами меншин". Таке положення є безпрецедентним у світовій практиці, оскільки нівелює саме поняття офіційної мови, створює ситуацію, за якої кожен громадян може вимагати застосування в будь-якій ситуації саме його мови. Реалізація такого положення на практиці може паралізувати роботу тих державних структур, де узгодженість і чіткість має особливе значення (армія, диспетчерська служба, служби технічного нагляду тощо).

Окрема стаття закону, присвячена російській мові в Україні та українсько-російській двомовності, фактично має на меті законсервувати ситуацію, яка утворилася внаслідок сторіч реалізації державної політики русифікації, коли українців примушували відмовлятися від рідної мови. В документі, зокрема, зазначається: Україні відповідно до Конституції гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови з урахуванням того, що російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України". Таке положення документу суперечить даним останнього Перепису населення України 2001 року і є відвертою політичною декларацією, що апелює до мовних практик, які склалися в останні роки існування УРСР, коли навіть курси майстрів котелень у Львові слід було проводити виключно російською мовою.

Згідно з законопроектом, "володіння російською мовою забезпечує громадянам України широкий доступ до здобутків світової науки і культури". Таке твердження є відверто фальшивим і політично мотивованим. По-перше, понад 98% науково-технічної інформації у світі сьогодні з’являється англійською мовою; на російську припадає менше 0,1%, і відтак вона ніяк не може вирішити питання доступу до світових наукових здобутків. По-друге, в Україні сформовано одну з найпотужніших шкіл художнього перекладу, і українці мають усі можливості долучатися до класики світової культуривід поем Гомера до сучасних кінофільміврідною мовою.

Таким чином, справжньою метою авторів законопроекту є утвердження статусу російської мови як «вікна у світ» для українців. Нагадаємо: саме такою була позиція царського уряду, який Емським актом 1876 року заборонив переклади й наукові тексти українською мовою.

Автори стверджують: "Українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства". Таке твердження суперечить дійсності. Адже відомо, українсько-російська двомовність склалася внаслідок століть політики русифікації, була потужним цілеспрямованим засобом зведення української мови до рівня «мови для хатнього вжитку» та дискримінації носіїв цієї мови.

Законопроектом пропонується визначити, що "держава гарантує відвідувачам органів державної влади й органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова...цією регіональною мовою". Неважко зрозуміти, що таке положення законопроекту остаточно знищить ті острівці побутування української мови на рівні діловодства, які існують у південних і східних регіонах, а відтак повністю зніме мотивацію до вивчення української мови, загострить проблему мовного поділу в суспільстві.

Автори пропонують гарантувати громадянам "право отримання освіти державною мовою і російською мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова...цією регіональною мовою". Реалізація такого положення неминуче призведе до тотальної русифікації дошкільної і шкільної освіти на  території держави, де російська мова і сьогодні реально домінує та до руйнування острівців україномовної вищої освіти в Харкові, Одесі, Донецьку та інших університетських містах Сходу і Півдня, які було створено впродовж двох минулих десятиліть. Мовна ситуація в українській освіті повернеться до кінця 1980-х років, коли внаслідок здійснюваної в СРСР державної політики українську мову було по-суті вилучено з освітнього процесу на значній території України.

Переконані, що автори проекту закону свідомі того, до якого рівня безладу і розбрату в суспільстві може привести реалізація права людини на вільний вибір мови навчання в класі, на курсі, в школі тощо. При цьому з'являється реальна загроза представникам корінної нації виявитися в стані національної меншини.

Реалізація інших положень законопроекту призведе до тотальної русифікації електронних ЗМІ, кінопрокату, реклами та інших сфер суспільного життя, в яких останнім часом застосування української мови значно розширилося. Водночас такі сфери, як друковані ЗМІ, бізнес, виробництво, спорт та інші, де російська мова тотально домінує і зараз, так і лишаться російськомовними.

АН ВШ України, громадська наукова організація, яка об’єднує понад 300 провідних науковців, докторів наук і професорів, що працюють в українських ВНЗ, закликає українську інтелігенцію об’єднатися з метою недопущення ухвалення цього принизливого і згубного для цивілізованого демократичного майбутнього нашої держави законопроекту. Ми закликаємо науковців звернутися до парламенту й Президента України з вимогою не робити мовну політику заручницею ігор недобросовісних політиків. Ми закликаємо народних депутатів при розробленні нового мовного законодавства використати світовий досвід мовної політики напрацювання національної науки, що дозволить уникнути  в Україні руйнівних процесів і явищ у державотворенні.

Заява схвалена президією АН ВШ України 10.09.2010 року.

 

За дорученням Президії

 

Президент АН ВШ України,

заслужений діяч науки і техніки України,

лауреат Державної премії України

в галузі науки і техніки               Микола Дробноход

 

 

На початок